Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у Великий четвер

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сьогодні ми згадуємо Тайну вечерю, звершену Спасителем напередодні Своїх страждань і хресної смерті. Під час цієї вечері Господь звершив таїнство, подавши учням Своїм хліб і вино, які дією сили Божої стали Його істинними Тілом і Кров’ю. Стали тим Тілом, яке зазнало бичування, розп’яття і смерті, і тією Кров’ю, яка була за нас пролита.

Сьогодні Господь Ісус Христос встановив Таїнство Євхаристії, тобто Подяки, в якому ми стаємо причасниками Йому Самому. Через Тіло і Кров Христові, які ми приймаємо і споживаємо, ми єднаємося з нашим Спасителем, у Особі Якого долучаємося до Самого Бога.

Вечеря, яку звершив Господь, називається Тайною не тому, що відбулася вона у таємному, прихованому місці, але тому, що під час неї відбулася таємнича, незбагненна для людського розуму дія – хліб і вино, залишаючись на вигляд тими самими, стали, за словом Христовим, Його Тілом і Кров’ю. Апостоли, прийнявши і споживши Хліб небесний і Чашу спасіння, стали через це причасниками Богові. Прийнявши те, що має вигляд і продовжує зберігати властивості хліба і вина, учні Христові таємничо, незбагненно, але істинно і правдиво, прийняли Плоть і Кров втіленого Сина Божого.

Як це можливо – розум не здатний осягнути, але здатна вмістити віра. Бо не звичайна людина, і навіть не просто пророк чи священник, а Сам Син Божий сказав про хліб та вино в чаші, що це є Його Тіло і Його Кров. Всяке слово Боже є беззаперечною істиною, тому хоча наші почуття бачать і відчувають образ хліба і вина, ми віримо не почуттям, а віримо Христові, і через віру знаємо, що стаємо причасниками Його Тіла і Його Крові.

Господь на хресті приніс за нас в жертву Свої Плоть і Кров, був заколений, як Агнець, Який взяв на Себе гріхи всього світу. Але знаючи, що неможливо буде для нас прийняти в їжу ці Плоть і Кров людські, істинно за нас віддані, у їхньому звичайному вигляді, Спаситель таємничо подає їх нам як їжу, для нас прийнятну і звичну – як хліб і вино. Тому кожного разу при звершенні Євхаристії водночас відбувається дія явна, літургія, тобто спільне служіння, але також здійснюється і таємнича дія, незбагненна, невидима, однак реальна – хліб і вино стають Тілом і Кров’ю Христа.

Особливість Тайної вечері, яку ми нині згадуємо, полягає також в тому, що вона таємничо звершується і в часі, тобто тут і тепер, і долаючи обмеження часу. Бо Христос подає в причастя учням Тіло і Кров, які принесені в жертву на Голгофі – подає не лише апостолам у Сіонській горниці, але подає також і всім учням, зібраним на літургії, протягом усіх часів. Звершуючи сьогодні, зараз, тут у Києві цю Божественну літургію, ми не лише здійснюємо спогад про давню Тайну вечерю – ми через віру та силою незбагненної дії Божої істинно перебуваємо навколо трапези у той самий час, що і апостоли, в тій самій Сіонській горниці. Ми разом з ними істинно приймаємо Хліб Євхаристії та Чашу з рук Самого Христа. Ми не просто повторюємо ту Євхаристію, не просто згадуємо про неї, але справді таємничо беремо саме в ній участь.

Долаючи час і простір, долаючи обмеження, які накладає на нас людська природа, ми завдяки Тайній вечері перебуваємо зараз серед учнів Христових і є учасниками великого таїнства, звершеного задля нас Сином Божим – таїнства Жертви, через яку життя безкінечне, життя вічне подається нам.

Усвідомлюючи все це ми також маємо не забувати, що серед учнів Господніх, які зібралися у Сіонській горниці на Тайну вечерю, серед тих, кому Спаситель Сам умив ноги, серед тих, кому подано було для причастя Тіло і Кров Христові – був також Іуда зрадник. Він не був вигнаний геть в час таїнства. Але якщо для вірних апостолів участь в ньому була на спасіння, то для Іуди вона стала в суд і осудження.

Тому і ми, дорогі брати і сестри, приступаючи до причастя, беручи участь у Божественній літургії, приймаючи Тіло і Кров Христові, повинні не лише радіти, що Господь допустив нас до такої великої животворчої спасительної дії. Ми також повинні згадувати і про свою власну відповідальність, про свій обов’язок, прийнявши покликання на Трапезу Господню, на царський бенкет з притчі – мати очищений духовний одяг, прикрашений вірою та її плодами у вигляді добрих діл. Бо з великої милості Своєї та виявляючи жертовну любов Христос дає всім вірним християнам можливість стати причасниками Йому. Але причастя це для одних стає спасительним і подає життя вічне, а для інших стає в суд і осудження, як прийняв його зрадник Іуда.

Розуміючи таку свою духовну відповідальність перед Таїнством Євхаристії ми, дорогі брати і сестри, повинні не віддалятися від Трапези Господньої на довгий час через свою неміч та негідність. Навпаки – ми повинні дбати про те, щоби частіше брати участь у цьому Таїнстві, яке має бути для нас не виключною подією один чи кілька разів на рік, але життєвою духовною потребою.

Як тіло наше постійно потребує їжі та пиття, і без них загине, так і душа наша, і вся наша природа, потребує Хліба небесного і Пиття від нетлінного джерела, тобто потребує споживання Тіла і Крові Христових, на виконання заповіді Господньої. Бо без причастя Святих Таїн ми духовно зазнаємо того самого, що тіло наше зазнає без їжі і пиття – ми знесилюємося, страждаємо і ризикуємо загинути.

Вітаючи всіх вас, дорогі брати і сестри, з цим святим днем, в який ми згадуємо встановлення Таїнства Євхаристії, бажаю кожному, щоби Господь сподобив нас до кінця нашого земного шляху мати можливість брати участь у Його Тайній вечері та неосудно причащатися Святих Таїн. Амінь.