Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у Великий четвер

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Нині ми, перебуваючи в тижні спогадів про страждання і смерть нашого Спасителя, особливо вшановуємо Таїнство, нерозривно пов’язане із жертвою, принесеною Ним на Голгофі. Нині ми вшановуємо встановлення Таїнства Євхаристії – причастя Тіла і Крові Христових.

Саме встановлення цього Таїнства вже вказує на його винятковий, духовно піднесений і чудесний характер. Звершуючи Євхаристію в Сіонській горниці, Христос подає апостолам Своїм Тіло під виглядом хліба і Кров під виглядом вина – ту Кров і те Тіло, які будуть принесені в жертву на голгофському хресті. Він подає Тіло, яке буде розламане смертю, Він подає Кров, яка буде пролита у стражданнях і хресних муках.

Так Господь показує, що Таїнство Євхаристії має божественне значення і перевершує умови та обмеження світу цього. Що воно не просто символічне дійство чи ритуал, призначений для того, щоб у думках згадати про Сина Божого і Його жертву. Але що це – істинне Таїнство, в якому ми єднаємося з Христом, споживаючи Його Тіло і п’ючи Його Кров, як споживали і пили апостоли в Сіонській горниці.

Тайна вечеря, під час якої Господь подав Євхаристію, має цю назву не тому, що звершувалася вона в таємниці від людей. Головне значення цієї назви в тому, щоби показати, що Євхаристія – це Таїнство. Бо в ній таємничо, але реально єднається матеріальне і духовне, єднається земне і небесне, люди єднаються з Богом. Як це стається – тайна Божого промислу, але відбувається це таємниче єднання правдиво та істинно.

На хресті Спаситель Своєю жертовною смертю звершує перемогу над злом і, воскресаючи з мертвих, перемагає саму смерть. Але в який спосіб плоди викупної жертви та очищення, освячення і обоження, які Христос звершив у власній людській природі, можуть бути прийняті іншими людьми? Для того, щоби подати нам ці спасительні плоди, Господь і встановлює Євхаристію, заповідаючи, щоби ми з вірою та подякою приймали і споживали Тіло Його і Кров. Бо Сам Він сказав так: «Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день. Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям. Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому» (Ін. 6:54-56).

Отже, дорогі брати і сестри, хоча за умовами світу цього ми живемо у різний час і в різних місцях, а тому збираємося на Божественну літургію для звершення Євхаристії в окремих громадах там, де ми є – всі ми в Таїнстві Причастя є учасниками тієї самої Тайної вечері в Сіонській горниці, яку нині згадуємо. Кожного разу, коли ми причащаємося, ми таємничо, але водночас істинно, стаємо учасниками цієї вечері. Ми приймаємо Тіло під виглядом хліба і Чашу з Кров’ю під виглядом вина через руки священнослужителя з рук Самого Христа так, як прийняли їх апостоли.

Син Божий Сам подає їх нам, бо тільки Він силою Духа Святого може здійснити, щоби хліб і вино на престолі у вівтарі сталі Тілом і Кров’ю. Ми, люди, звершуємо служіння як Таїнство, ми підносимо свої молитви та виконуємо належні символічні дії – але довершує Євхаристію лише Христос.

І сьогодні, згадуючи Тайну вечерю, ми маємо оновити в своїх серцях це розуміння реальної присутності Христа між нами. І навіть більше, ніж присутності духовної, бо ми в Євхаристії отримуємо для споживання істинні Тіло і Кров Спасителя, духовно і тілесно єднаючись з Христом.

Разом з тим, дорогі брати і сестри, спогад про Тайну вечерю має спонукати нас і до роздумів над власними гріхами. Адже серед апостолів за вечерею прийняв Тіло і Кров Христові та спожив їх також Юда-зрадник. Господь не відкинув Його, не позбавив Таїнства. Однак через це ми знаємо, що для одних Причастя є на спасіння та для життя вічного, а для інших – для нерозкаяних грішників – те саме Причастя стає на суд і на осудження.

Господь подає нам Своє Тіло і Свою Кров, які є однаково благодатними й істинними у всякій правдиво звершуваній Євхаристії. Але тільки від нас особисто, від того, як ми себе своїм устроєм духовного життя готуємо до зустрічі та єднання з Христом, залежить – на спасіння чи на осудження ми будемо причащатися. Нехай же милістю Божою та завдяки нашій праці духовній кожне Причастя для нас буде їжею життя вічного, через яку ми перебуватимемо в Христі, а Христос – в нас. Амінь.