Проповіді

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія на свято Воздвиження Чесного й Животворчого Хреста Господнього

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія на свято Воздвиження Чесного й Животворчого Хреста Господнього

27 Вересня 2022

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Всіх вас сердечно вітаю зі святом Воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього!

Насамперед сьогодні ми згадуємо історичну подію, коли за повелінням рівноапостольної Єлени, матері імператора Костянтина Великого, відбулися пошуки Хреста Господнього. І після його віднайдення та чудесного засвідчення правдивої святині відбулося Воздвиження Хреста. Народ, почувши, що знайдено Хрест Господній, у великій кількості став сходитися, щоби поклонитися йому. І щоби кожен міг це зробити, патріарх Єрусалимський став підносити догори, воздвигати Хрест, роблячи це на чотири сторони світу, а всі присутні співали «Господи, помилуй!»

Тож на спогад про те давнє Воздвиження маємо ми церковний звичай з нагоди свята у великих соборних храмах звершувати відповідний чин.

Звернімо увагу, що під час нього Хрест спочатку піднімається, потім поступово опускається до низу, а відтак знову підноситься високо. Цими діями символічно засвідчується богословське розуміння служіння Спасителя.

Він, як Син Божий, сходить з небес, з висоти Своєї слави, і приймає на Хресті приниження, смиряється аж до смерті, сходить душею до пекла і руйнує його. Відтак, воскреснувши з мертвих, Господь підноситься найвище, заради жертви Своєї приймаючи від Отця всю владу на небі і на землі.

Ще один звичай, який ми звершуємо в дні особливого вшанування Хреста Господнього, – це доземний поклін перед святинею. Звершуючи його, ми співом вшановуємо Хрест Спасителя і одночасно прославляємо Його Воскресіння. Бо хоча хрест був звичним для римлян знаряддям ганебної та болючої смертної кари, для християн він став нагадуванням жертовності Сина Божого і знаменом Його перемоги над смертю.

Як і гроб, у який було покладено тіло померлого Христа, після Його воскресіння іменується світлосяйним і живоносним, так і Хрест Господній для нас вже не знак кари та смерті, але животворчий та спасительний. Саме тому в поклонінні чесному Хресту ми єднаємо наше шанування жертви Спасителя і шанування Його преславного воскресіння з мертвих.

І саме це поклоніння, як дія тілесна, також має символічний характер. Бо стаючи перед Хрестом Христовим на коліна та схиляючи обличчя до землі тим самим засвідчуємо ми своє смирення, своє упокорення перед Богом. А підводячись – свідчимо, що благодатна сила Господня підводить нас, піднімає від землі, зміцнює нас.

Всі ці символічні дії пов’язують вшанування давньої історичної події з усвідомленням для нас, християн, сенсу та значення самого Чесного і животворчого Хреста. Бо хоча ми воздвигаємо образ хреста, поклоняємося йому, але у відповідності до викладеного VII Вселенським собором вчення, звершуємо ми це відносно, переносячи шану, виявлену образу, на першообраз. Тобто ми кланяємося не дереву чи зображенню, як такому, але через них, як образ, ми вшановуємо Самого Спасителя, Який заради нас прийняв хресну смерть.

Тому вшанування хреста, коли воно звершується з вірою, так само має для нас животворну, спасительну дію, як і молитва, як участь у богослужінні й таїнствах. І навпаки – хто зневажає Хрест Господній, хто глумиться над ним, той зневажає Спасителя, розіп’ятого на ньому, і матиме долю з безумним розбійником та іншими, хто насміхався з Господа Ісуса Христа в час Його хресних мук.

Хрест – видимий знак нашої віри. Бо в ньому символічно поєднані основні істини, основні догмати, які приймає та сповідує кожен християнин. Він нагадує нам про боговтілення, адже на хресті плоттю був розіп’ятий Син Божий. Він нагадує про наш обов’язок смирення перед Отцем Небесним і виконання Його волі, бо саме виконуючи волю Отця, Син зійшов на Хрест.

Знак хреста нагадує нам про істинну жертовну любов, яку Господь заповів нам мати одне до одного, бо і Сам Він виявив любов до нас у найвищому ступені, віддавши заради нас Своє життя. Хрест Господній нагадує нам і про істину воскресіння, адже померлий на ньому Христос на третій день воскрес із мертвих і цим знаряддя страти перетворив на знамено перемоги.

Тому, сповідуючи всі ці істини, ми носимо образ хреста на грудях та накладаємо хресне знамення на чоло, чрево та плечі, закликаючи благодать Господню на освячення наших думок, наших почуттів та наших дій. Ми вінчаємо хрестом наші храми, тим самим вказуючи на найвище значення хресної жертви Спасителя та роблячи хрест безмовним проповідником для всіх, хто бачить його здаля.

Образом хреста священнослужителі благословляють вірних, подаючи його наприкінці божественної літургії та інших служб для цілування. В храмах окремо ми маємо великий образ Розп’яття, який особливо вшановується в час Святої Чотиридесятниці, коли ми постом приготовляємо себе до зустрічі свята над святами – Світлої Пасхи, Христового Воскресіння. Хрест увінчує і місце останнього земного пристановища вірних, нагадуючи про надію померлого на воскресіння і вічне життя та закликаючи живих до покаяння і приготування до вічності.

Тож, дорогі брати і сестри, вшановуючи сьогодні Хрест Спасителя, поклоняючись йому, молитовно просімо у Господа, щоби і кожному з нас Він дав сили гідно нести власний хрест. Щоби ми теж мали жертовну любов, щоби ніколи, навіть у найважчих скорботах і випробуваннях, не втрачали ми надію на перемогу над гріхом і темрявою віку цього.

Нехай від знамення хреста згинуть всі сили ворожі, а образ його і віра в Спасителя – нехай оберігають і надихають до добра всіх християн.

Амінь.