Документи
Документи засідання Священного Синоду 7 листопада 2024 р.
7 листопада 2024 р. в Синодальній залі Митрополичого дому – Резиденції Предстоятеля Православної Церкви при Михайлівському Золотоверхому кафедральному соборі, відбулося чергове засідання Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України). У засіданні взяли участь всі члени Синоду.
1. Синод заслухав Повідомлення Предстоятеля, Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, про візит 13 серпня 2024 р. делегації Православної Церкви України на чолі з Предстоятелем до Вселенського Патріархату для зустрічі з Його Всесвятістю Вселенським Патріархом Варфоломієм і про проведені там переговори, а також про візит до Києва делегації з трьох представників Вселенського Патріархату на чолі з Високопреосвященним Митрополитом Вінніпегу Іларіоном (Рудником), Першоієрархом УПЦ Канади, 21-29 серпня 2024 р. Були зачитані лист Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія до Предстоятеля ПЦУ щодо візиту делегації та лист Предстоятеля ПЦУ до Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія і Священного Синоду Вселенського Патріархату щодо подій і підсумків зазначеного візиту до Києва.
Синод висловив подяку Його Всесвятості Вселенському Патріарху Варфоломію за гостинну конструктивну зустріч з делегацією Православної Церкви України на чолі з Предстоятелем, Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм, а також з представниками української держави.
Була відзначена важливість подальшого підтримання взаємовідносин між Вселенським Патріархатом та Православною Церквою України відповідно до канонічного порядку, норм Томоса про автокефалію ПЦУ в дусі братньої любові, довіри та поваги.
Синодом була висловлена повна підтримка позиції Предстоятеля Православної Церкви України, засвідчена ним від імені Помісної Церкви як на зустрічі у Вселенській Патріархії, так і під час візиту делегації Вселенського Патріархату до Києва і в листі за підсумками цього візиту.
2. Заслухавши Повідомлення Предстоятеля про його Звернення від 15 серпня 2024 р. на адресу митрополита в Києві Онуфрія та всіх ієрархів, духовенства і мирян, які перебувають з ним, із закликом до діалогу задля досягнення церковної єдності, Синод висловив повну підтримку позиції, що викладена у цьому Зверненні. Зазначене Звернення відповідає позиції, неодноразово засвідченій із цього питання Помісним і Архієрейським Соборами та Священним Синодом ПЦУ.
Священний Синод глибоко розчарований повною відсутністю реакції з боку адресата Звернення, що нагадує слова Писання: «Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали» (Лк. 7: 32). Проте Синод не полишає надії на отримання конструктивної відповіді на Звернення та вчинення позитивних кроків як з боку митрополита Онуфрія, так і від представників очолюваної ним юрисдикції.
3. Обговоривши повідомлення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія про оголошення від імені Синоду Румунської Православної Церкви наміру утворити на території України підпорядковану Румунському Патріархату структуру, Священний Синод в дусі раніше вже ухвалених ним рішень повторно наголосив, що відповідно до канонічного порядку та за умовами, визначеними Томосом про автокефалію Православної Церкви України, всі православні церковні інституції в міжнародно визнаних, в тому числі визнаних і Румунією, державних кордонах України, повинні діяти в складі Православної Церкви України та за погодженням з нею.
Утворення на міжнародно визнаній території України без узгодження з Предстоятелем і Синодом Православної Церкви України православних церковних структур, які не визнають канонічного авторитету Предстоятеля Православної Церкви України, є порушенням канонічного порядку і суперечить Томосу. Також це має світське і міжнародне значення, адже торкається питання державного суверенітету і територіальної цілісності України.
Піклування про православних румун, які проживають на канонічній території інших Помісних Православних Церков, здійснюється Румунською Православною Церквою відповідно до угод, досягнутих щодо цього з такими Церквами, а не шляхом утворення окремих структур без консультацій і погодження з відповідними Церквами. Так само і інші Православні Церкви опікуються православними вірними, які етнічно належать до них, але проживають в Румунії, не самостійно і не на власний розсуд, але відповідно до канонічного порядку, угод і домовленостей, досягнутих з Румунською Православною Церквою.
У складі Румунської Православної Церкви для православних релігійних громад, які переважно складаються з етнічних українців, існує Православний український вікаріат з центром у Сиготі на Мараморощині (румунською мовою Vicariatul Ortodox Ucrainean din România). Вікаріат підпорядковується безпосередньо Патріарху Румунському і наділений автономією.
Православна Церква України для задоволення релігійних і національних потреб православних румун, що проживають в Україні, на таких самих засадах, як це встановлено для православних українців у Румунії, бажає у співпраці з Румунською Православною Церквою продовжити роботу над розвитком структури Православного румунського вікаріату в Україні, утворення якого отримало благословіння Синоду в 2019 р. у відповідь на побажання Священного Синоду Румунської Православної Церкви і про що тоді ж Румунський Патріархат був письмово повідомлений.
Господь наш Ісус Христос сказав: «Як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм» (Лк. 6: 31). Священний Синод засвідчує, що Православна Церква України з дотриманням канонічного порядку, визначень Патріаршого і Синодального Томосу про автокефалію, керуючись прецедентами щодо діяльності румунських церковних громад на території інших Помісних Церков, щиро і від усього серця бажає продовжити діалог з Румунською Православною Церквою для досягнення рішення, яке буде на користь усім, про що письмово проінформований Священний Синод Румунської Православної Церкви.
4. Відповідно до подання Синодальної Календарної комісії було прийняте Рішення №39 «Про внесення окремих змін до Церковного календаря Православної Церкви України» із додатком.
5. Синод заслухав повідомлення протоієрея Олександра Трофимлюка, голови Управління духовної освіти і богословської науки, про здійснений з благословіння Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія з 9 по 16 вересня 2024 року офіційний візит делегації Київської православної богословської академії до столиці Греції Афін.
Синод висловив глибоку подяку Блаженнійшому Архієпископу Афінському і всієї Еллади Ієроніму, ієрархам та священнослужителям Церкви Греції, представникам богословських та наукових установ Греції за сприяння і співпрацю.
6. Було заслухане повідомлення Преосвященного Євстратія, митрополита Білоцерківського, заступника голови Управління зовнішніх церковних зв’язків, про його участь на запрошення Федерального урядового комісара з релігійної свободи і переконань 9-10 жовтня 2024 р. у Міжнародній міністерській конференції з питань релігійної свободи та переконань у м. Берлін (ФРН) та про його участь на запрошення співпрезидента Католицько-Православного форуму митрополита Феатірського Никити (Вселенський Патріархат) 3-4 листопада 2024 р. у зустрічі православних і католицьких єпископів Європи, яка відбулася у м. Ретімно, Греція. Візити відбулися з благословіння Предстоятеля, Митрополита Київського і всієї України Епіфанія.
7. За поданням Преосвященного Макарія, митрополита Львівського, протоієрея Василя Луцишина було звільнено з посади ректора Львівської духовної семінарії Львівської єпархії УПЦ (ПЦУ) з висловленням йому сердечної подяки за довголітню плідну працю. Ректором семінарії призначено її інспектора протоієрея Петра Бойка, кандидата наук із богослів’я, доцента.
8. На підставі подання протоієрея Богдана Тимошенка, голови Синодального видавничо-просвітницького управління, Синод встановив ще одну посаду заступника голови управління і призначив на цю посаду ієромонаха Рафаїла (Жигала), в.о. завідувача кафедри церковно-практичних дисциплін Київської православної богословської академії.
9. Виконуючи канонічні правила щодо розмежування церковних областей, дбаючи про благо парафій та належних до них вірних, беручи до уваги прохання парафій святих апостолів Петра і Павла с. Грузевиця та Різдва Богородиці с. Водички на чолі з настоятелем протоієреєм Богданом Петрівим та парафій святого Архистратига Божого Михаїла с. Захарівці, апостола Іоана Богослова с. Лехнівка та святого великомученика Димитрія Солунського с. Перегінка на чолі з настоятелем протоієреєм Богданом Кохманом про включення зазначених парафій, які розташовані в межах Хмельницької єпархії УПЦ (ПЦУ), до складу цієї єпархії – Синод задовільнив ці прохання та благословив передати зазначені вище парафії за місцем їх адміністративно-територіального розташування зі складу Вінницько-Брацлавської єпархії УПЦ (ПЦУ) до складу Хмельницької єпархії УПЦ (ПЦУ).
10. З метою вивчення обставин появи серед нових розписів Свято-Троїцького кафедрального собору м. Луцька, Волинська область, зображень нині живих світських осіб, що викликало спокусу в суспільстві та широкий негативний резонанс, а також для надання пропозицій Священному Синоду з цього приводу, утворено робочу комісію Священного Синоду у такому складі:
– Преосвященний Димитрій, митрополит Львівський і Сокальський, голова Інституту церковної історії – голова комісії;
– Преосвященний Матфей, архієпископ Володимирський і Нововолинський, тимчасовий член Священного Синоду;
– протоієрей Богдан Гулямов, клірик Київської єпархії;
– протоієрей Леонід Бачинський, засновник «Іконописної школи Бачинського», ставропігійний клірик Київської Митрополії;
– протодиякон Владислав Демченко, член Синодальної комісії з питань канонізації святих, Вінницько-Барська єпархія.
Комісія повинна здійснити дослідження справи на місці, з опитуванням настоятеля Свято-Троїцького кафедрального собору м. Луцька, декана собору та старости соборної громади, керівників та виконавців проекту розписів, інших дотичних до справи осіб та подати Священному Синоду звіт.
11. За поданням Синодальної Комісії з питань канонізації святих було приєднано до лику місцево шанованих у Київській єпархії святих архімандрита Києво-Печерської Лаври Єлисея (Плетенецького) (+29.10.1624 р.) і встановлено день його пам’яті 29 жовтня, а також соборно в другу неділю Великого посту в день пам’яті всіх преподобних отців Печерських.
12. За поданням Синодальної Богословсько-літургійної комісії Синод надав благословіння для церковного вжитку для текстів антифонів святкових, які можуть використовуватися під час Божественної літургії замість антифонів звичайних, а також для тексту служби святителю Рафаїлу Київському.
Також від імені Священного Синоду Блаженнійший Митрополит Епіфаній привітав митрополита Львівського Макарія з минулим ювілеєм 80-ліття від дня народження. Члени Синоду проспівали владиці-ювіляру «Многії літа».
Всі рішення Священний Синод, після детального обговорення, затвердив одноголосно.
Від Секретаріату Священного Синоду
***
Ухвалено на засіданні Священного Синоду
07 листопада 2024 року
Рішення №39
Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)
«Про внесення окремих змін до Церковного календаря Православної Церкви України»
За поданням Синодальної Календарної комісії Священний Синод вирішив:
Внести до офіційного Церковного календаря Православної Церкви України зміни згідно до пропозицій Синодальної Календарної комісії (за додатком).
Епіфаній
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Православної Церкви України
***
Додаток до Рішення №39
Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)
«Про внесення окремих змін до Церковного календаря Православної Церкви України»
1. Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України перенесення мощей мученика Парфенія Жовківського на Галичину (1784) – день вшанування встановити у неділю після Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього.
2. День пам’яті святителя Мелетія, архієпископа Харківського (1840), встановити в день його кончини – 28 лютого (у високосні роки 29 лютого).
3. Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України імена відомих афонських подвижників сучасності:
– преподобного Йосифа Ісихаста (1959) – днем пам’яті встановити 16 серпня;
– преподобного Єфрема Катунакського (1998) – днем пам’яті встановити 27 лютого.
– преподобного Порфирія Кавсокалівіта (1991) – днем пам’яті встановити 2 грудня.
***
Ухвалено на засіданні Священного Синоду
07 листопада 2024 року
Рішення №40
Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)
«Про включення парафій до складу Хмельницької єпархії»
Розглянувши прохання парафій Вінницько-Брацлавської єпархії УПЦ (ПЦУ), розташованих у адміністративно-територіальних межах Хмельницької єпархії УПЦ (ПЦУ) щодо включення їх відповідно до канонічного порядку до складу зазначеної єпархії, Священний Синод вирішив:
1. Виконуючи канонічні правила щодо розмежування церковних областей, дбаючи про благо парафій та належних до них вірних, беручи до уваги прохання парафій святих апостолів Петра і Павла с. Грузевиця та Різдва Богородиці с. Водички на чолі з настоятелем протоієреєм Богданом Петрівим та парафій святого Архистратига Божого Михаїла с. Захарівці, апостола Іоана Богослова с. Лехнівка та святого великомученика Димитрія Солунського с. Перегінка на чолі з настоятелем протоієреєм Богданом Кохманом про включення зазначених парафій, які розташовані в межах Хмельницької єпархії УПЦ (ПЦУ), до складу цієї єпархії – задовольнити ці прохання та благословити передати зазначені вище парафії за місцем їх адміністративно-територіального розташування зі складу Вінницько-Брацлавської єпархії УПЦ (ПЦУ) до складу Хмельницької єпархії УПЦ (ПЦУ).
2. Благословити Управлінню Вінницько-Брацлавської єпархії УПЦ (ПЦУ), Управлінню Хмельницької єпархії УПЦ (ПЦУ), визначеним у п. 1 релігійним громадам і клірикам привести стан справ та необхідні церковні і світські документи у відповідність до цього Рішення.
Епіфаній
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Православної Церкви України
***
Ухвалено на засіданні Священного Синоду
07 листопада 2024 року
Рішення №41
Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)
«Про надання благословення на богослужбові тексти»
Розглянувши подані Синодальною Богословсько-літургійною комісією тексти антифонів на свята, а також служби святителю Рафаїлу Київському, Священний Синод вирішив:
1. Надати благословення на використання на розсуд настоятеля на святкових службах особливих антифонів замість звичайних, як це є в грецькій церковній традиції.
2. Надати благословення на використання тексту новоукладеної служби святителю Рафаїлу Київському в дні його пам’яті.
3. Включити зазначені тексти до богослужбових книг Православної Церкви України.
Епіфаній
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Православної Церкви України
***
Ухвалено на засіданні Священного Синоду
07 листопада 2024 року
Розпорядження №56
Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)
«Про призначення ректора релігійної організації «ЛЬВІВСЬКА ДУХОВНА СЕМІНАРІЯ ЛЬВІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ (ПЦУ)»»
1. У зв’язку зі зміною керівника (ректора) релігійної організації «Львівська духовна семінарія Львівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» (ідентифікаційний код: 22339621), звільнити з посади керівника (ректора) вказаної релігійної організації – протоієрея Луцишина Василя Павловича, останнім днем виконання обов’язків вважати 08 листопада 2024 року, призначити на посаду керівника (ректора) релігійної організації «Львівська духовна семінарія Львівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» (ідентифікаційний код: 22339621) протоієрея Бойка Петра Володимировича першим днем виконання обов’язків вважати 09 листопада 2024 року.
2. Провести державну реєстрацію змін до відомостей про релігійну організацію «Львівська духовна семінарія Львівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» (ідентифікаційний код: 22339621), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов’язаних зі зміною керівника (ректора) даної юридичної особи.
Епіфаній
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Православної Церкви України
***
Ухвалено на засіданні Священного Синоду
07 листопада 2024 року
Розпорядження № 57
Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)
«Про призначення заступника голови Синодального видавничо-просвітницького управління»
1. Встановити ще одну посаду заступника голови Синодального видавничо-просвітницького управління.
2. Заступником голови Синодального видавничо-просвітницького управління призначити ієромонаха Рафаїла (Жигала), в.о. завідувача кафедри церковно-практичних дисциплін Київської православної богословської академії.
Епіфаній
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Православної Церкви України
***
Ухвалено на засіданні Священного Синоду
07 листопада 2024 року
Постанова №95
Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)
«Про приєднання до лику святих для шанування в Київській єпархії архімандрита Києво-Печерської Лаври Єлисея (Плетенецького)»
Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України), розглянувши рапорт голови Синодальної Комісії з питань канонізації святих Преосвященного Симеона, митрополита Вінницького і Барського, на підставі дослідження Комісією духовного подвижництва архімандрита Києво-Печерської Лаври Єлисея (Плетенецького) (+29.10.1624 р.), постановляє:
– канонізувати і приєднати до лику святих для шанування в Київській єпархії преподобного Єлисея (Плетенецького), архімандрита Києво-Печерської Лаври (+29.10.1624 р.), затвердивши відповідний Акт канонізації;
– чесні останки преподобного Єлисея вважати святими мощами і віддати їх на волю Божу;
– пам’ять преподобного Єлисея святкувати 29 жовтня, а також у день соборної пам’яті всіх отців Києво-Печерських у другу неділю Великого посту;
– писати ікону преподобного для поклоніння відповідно до визначення VII Вселенського Собору.
Епіфаній
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Православної Церкви України
***
Затверджений Постановою №95 Священного Синоду
Української Православної Церкви (Православної Церкви України)
07 листопада 2024 р.
Акт про канонізацію Архімандрита Києво-Печерської Лаври Єлисея (Плетенецького)
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
«У старанностi не лiнуйтесь, духом палайте; Господевi служiть» (Рим. 12,12) – ці слова апостола Павла можна вважати життєвим кредо отця Єлисея (Плетенецького), видатного церковного діяча кінця XVI – першої чверті XVII століття, Архімандрита Києво-Печерської Лаври, доброго пастиря і боголюбивого ченця, якого сучасники називали «світильником і міцною охороною Церкви, Віри та Обителі, вчителем монахів, годувальником вдів та сиріт, будівничим Виноградника Христового, отцем не лише для Лаври, але й для всього народу».
Наприкінці XVI століття, коли на теренах України, що входила тоді до складу Речі Посполитої, насаджувалася церковна унія, а православна віра піддавалася утискам та переслідуванням, одним з найбільш ревних захисників Православ’я став архімандрит Єлисей (Плетенецький), який походив з родини української дрібної шляхти з Галичини, отримав гарну освіту та присвятив своє життя Богові, прийнявши чернечий постриг. У 1596 році, займаючи посаду настоятеля Лещинського монастиря на Пінщині, архімандрит Єлисей брав активну участь в Берестейському православному церковному соборі, який підтвердив вірність Київської Митрополії вірі Православній та омофору Вселенського Константинопольського Патріарха.
У 1599 році, як ревний борець за православ’я, Єлисей (Плетенецький) був обраний архімандритом Печерським, після чого, заручившись підтримкою козацтва та православної шляхти, відстояв права православних на Києво-Печерську Лавру. У боротьбі за обитель архімандриту Єлисею довелося перетерпіти нападки від польського королівського двору та від поборників унії, які користувалися перевагами свого панівного становища. Та архімандрит Єлисей мужньо переніс усі випробування, маючи завжди на устах слова апостола Павла: «Господь менi помiчник, i не злякаюся: що зробить менi людина?» (Євр. 13,6)
Розуміючи важливість справи духовного просвітництва для захисту Православ’я, архімандрит Єлисей згуртував біля себе освічених і вчених ченців, проповідників, перекладачів, знавців друкарської справи, серед яких були майбутній митрополит Київський, Галицький і всієї Руси святитель Іов (Борецький), наступник архімандрита Єлисея Захарія (Копистенський), вчений філолог Памво Беринда та інші.
Для друку богослужбової, полемічної та святоотецької літератури отець Єлисей придбав друкарню й перевіз її до Києва. У лаврському маєтку в Радомишлі він заснував фабрику паперу і налагодив при Києво-Печерській Лаврі друкарську справу так, що Лаврська друкарня незабаром стала на всю Україну й поза нею знаменитим головним осередком українського церковного друкарства, а цінні книги, що були видані у ній, стали влучною відповіддю в період релігійної полеміки.
Архімандрит Єлисей (Плетенецький) був одним з ініціаторів відновлення православної ієрархії в Україні, однак, виконати цей намір вдалося лише його наступникам, учасникам заснованого ним Печерського гуртка.
Дбаючи про захист Православної Церкви та Києво-Печерської Лаври, архімандрит Єлисей піклувався й про те, щоби очолювана ним обитель стала осередком милосердя та благодійності, як сказано в Священному Писанні: «І до бідного простягай руку твою, щоб благословення твоє було довершене» (Сир. 7,35). Відомо, що за Єлисея (Плетенецького) у Лаврі була влаштована трапезна для людей похилого віку та жебраків, а коштом Печерської обителі підтримувалися інші православні монастирі.
В скрутних умовах того часу в українському Православ’ї спостерігався, на жаль, занепад чернецтва, що виявлялося, зокрема, в секуляризації чернечого способу життя. На противагу цьому архімандрит Єлисей започаткував в Печерській обителі скитський устав і як згадували його сподвижники, сам став прикладом для інших ченців, суворо дотримуючись монастирського порядку та уставів. Сучасник Єлисея (Плетенецького) Захарія (Копистенський) характеризував Печерського архімандрита як «глибокого аскета, котрий постійно пам’ятав про смертну годину». Після смерті «праведного старця», як архімандрита Єлисея іменували за життя, описувалися чуда, що відбувалися в Лаврі за його участі.
Ставши наступним архімандритом Києво-Печерської Лаври, Захарія (Копистенський) закликав пам’ятати й поминати Єлисея (Плетенецького), котрий «в ті люті часи (для) Православної Церкви зберіг віру й канонічний послух Константинопольському Патріарху, був зразком чернецтва й прикладом побожності, утіхою знедолених і рятівником убогих, сиріт та вдів», він «словом, і працею, і коштом старався для всієї Церкви».
Олександр Митура, ще один член Печерського гуртка, автор панегірика на честь архімандрита Єлисея «Візерунок цнот», зауважував, що недаремно за клейнод побожному домові Плетенецьких служив символічний знак хреста, місяця й зорі: «Слава цих людей доти не зайде, доки місяць високо в небі зорі водить».
Упокоївся печерський архімандрит Єлисей (Плетенецький) 29 жовтня 1624 року, прийнявши перед смертю великий ангельський образ – схиму з іменем Євфимій. Був похований в Успенському соборі лаври.
Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України), після старанного дослідження життя і подвигу Єлисея (Плетенецького), архімандрита Києво-Печерської Лаври, відзначивши такі його чесноти, як віддане служіння Церкві Христовій, ревність у захисті православної віри, піклування про духовне просвітництво, враховуючи його особисті духовні й моральні якості і виявлені християнські чесноти, на засіданні, яке відбулося 7 листопада 2024 року в Києві під головуванням Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, постановив:
– канонізувати і приєднати до лику святих для шанування в Київській єпархії преподобного Єлисея (Плетенецького) архімандрита Києво-Печерської Лаври;
– пам’ять преподобного Єлисея відзначати в Київській єпархії в день його упокоєння 29 жовтня за новоюліанським календарем та спільно в день Собору всіх отців Печерських в другу неділю Великого посту;
– писати ікону преподобного Єлисея для поклоніння відповідно до визначення VII Вселенського Собору.
«Подвигом добрим я змагався, свiй бiг закiнчив, вiру зберiг; а тепер готується менi вiнець правди, який дасть менi Господь» (2 Тим. 4,7-8) Плідно потрудившись на ниві Христовій під час свого земного життя, преподобний Єлисей нині перед престолом Всемилостивого Бога молиться за очолювану ним колись Києво-Печерську Лавру, що з Божої ласки в наш час звільнилася з московського полону і знову стає центром духовного просвітництва та відродження Українського Православ’я. Преподобний Єлисей молиться й за всю Українську Церкву і за нашу Україну, яка в ці дні виборює свою державну та духовну незалежність. Його ж молитвами, Господи Ісусе Христе, Боже наш, утверди нас у істинній Православній вірі, подай Україні перемогу і справедливий мир пошли, щоби ми подяку приносили Тобі і хвалили Тебе з безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, завжди, нині і повсякчас, і навіки віків. Амінь.
Тропар, глас 4
Гучніше від грому пролунала проповідь твоя,/ і світлом діл праведних людей побожних осяяла,/ оборонцю віри Православної і Церкви будівничий,/ преподобний отче Єлисею;/ в обителі Печерській, як у саду Божої Матері,/ добрим виноградарем ти був,/ ченців окрасо і лику преподобних славо,/ моли Христа Бога, щоби Він спас душі наші.
Кондак, глас 3
Єлисею, отче богомудрий,/ як наставник ченців в обителі Божої Матері багато потрудився ти,/ подвигами посту і молитви уславлений був;/ явивши себе світочем благочестя і чеснот,/ ти зійшов у обителі небесні,/ де з усіма святими повсякчасно славиш Триєдиного Бога./ Нині ж ми, вірні, разом з хорами преподобних/ Богові пісню подячну приносимо і викликуємо:/ слава Тобі, Царю всіх,/ що у сонмі отців Печерських преподобного Єлисея явив,/ його ж молитвами помилуй нас.
Молитва до преподобного Єлисея, архімандрита Києво-Печерського
О, преподобний і богоносний отче наш Єлисею, гідний наступнику засновників монастиря Печерського преподобних Антонія і Феодосія, в саду Божої Матері добрий працівнику і молитовнику! Як вірний оборонець Церкви Православної та її вчення ревний проповіднику, Лаври Печерської захиснику і за обитель свою повсякчасний заступниче, наставництвом і молитвами твоїми збережи і нас у благочесті та правдивій вірі й охорони нас від усіляких єресей, вчення злочестивого та ворожих підступів.
Промислом Божим бувши поставлений ігуменом у Лаврі Київській, ти став мудрим пастирем для братії печерської: давні устави відновив, настановами своїми і побожним життям серед ченців благочестя насадив, і прикладом своїм кожного з них бути гідними покликання свого навчив.
Тому нині, вшановуючи пам’ять твою, з молитвою звертаємося до тебе і просимо: у чеснотах та любові до Бога і ближніх всіх нас настанови. Як мудрий керманич і проповідник слова Божого, світлом пізнання Євангелія Христового всіх нас просвіти.
О, всечесний і премудрий отче наш Єлисею, за життя свого ти багатьох у вірі православній утвердив та на шлях спасіння наставив, не припиняй і нині молитися за нас разом з усіма преподобними отцями Печерськими, серед яких ти духовними чеснотами сяєш, вінцем небесної слави увінчаний. Щоби за молитвами твоїми Вседержитель Господь Церкві Православній єдність й утвердження, а Україні нашій – мир і процвітання завжди подавав, братію святої обителі Печерської і всіх, хто чернечі обітниці прийняв, у благочесті та подвижницькому житті зміцнював, і прохання кожного, хто вдається до заступництва твого, милостиво виконував.
Щоб і ми, за прикладом твоїм життя це побожно проживши, осель райських досягнули, заступництвом і молитвами Пречистої Владичиці нашої Богородиці, преподобних отців Печерських і всіх святих. Амінь.
Епіфаній
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Православної Церкви України
Завантажити
