Документи

19 Листопада 2026

Документи засідання Священного Синоду 19 листопада 2026 р.

Офіційне повідомлення про засідання Священного Синоду 19 листопада 2026 р.

19 листопада 2026 р. в Синодальній залі Митрополичого дому – офіційної резиденції Предстоятеля Православної Церкви України в м. Києві відбулося чергове засідання Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України). У засіданні взяли участь всі тринадцять його членів.

1. Синод заслухав повідомлення Митрополита Київського і всієї України Епіфанія про візит до м. Прага (Чеська Республіка) для участі у роботі ювілейного 30-го засідання «Форуму 2000» та взяв його до відома, висловивши подяку всім, хто сприяв у організації та проведенні візиту.

2. Також було заслухане повідомлення Предстоятеля про візит до України делегації Всесвітньої Ради Церков. Візит відбувся в рамках процесу розгляду заяви Православної Церкви України щодо набуття членства у Всесвітній Раді Церков. На запрошення Предстоятеля ПЦУ 25-27 жовтня в Києві з візитом перебувала делегація Всесвітньої Ради Церков у складі:

– преподобна докторка Сьюзен Дарбер (Susan Durber), представниця Об’єднаної реформатської церкви, президентка ВРЦ від Європи;

– пані Марія Мунтракі (Maria Mountraki), представниця Православної Церкви Фінляндії;

– митрополит Томас Куосійський і Мірський (Metropolitan Thomas of Quosia and Mir), представник Коптської Православної Церкви, член виконавчого комітету ВРЦ;

– лютеранська єпископ Інгеборг Мідттумме (Ingeborg Midttømme), представниця лютеранської Церкви Норвегії, членкиня виконавчого комітету ВРЦ;

– пан Дуглас Чіал (Douglas Chial), директор офісу Генерального секретаріату ВРЦ.

Протягом візиту учасники делегації провели зустрічі з Предстоятелем ПЦУ, з представниками Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, відвідали богослужіння у Михайлівському Золотоверхому кафедральному соборі м. Києва, храм святого Андрія Першозваного у м. Буча та меморіал жертвам російської окупації, ознайомилися з освітнім, благодійним та капеланським служінням ПЦУ, провели низку інших зустрічей.

Після завершення візиту від імені докторки Сьюзен Дарбер, президентки ВРЦ від Європи, Блаженнійший Митрополит Епіфаній отримав теплий подячний лист.

Повідомлення було взяте до відома. Синод благословив продовжити зусилля, спрямовані на розвиток взаємодії Православної Церкви України зі Всесвітньою Радою Церков.

3. На прохання протоієрея Івана Гищука, виконувача обов’язків голови Синодального управління у справах сім’ї, Синод надав благословення щодо викладення Статуту Управління в новій редакції у зв’язку з отриманням статусу неприбуткової релігійної організації.

4. За поданням митрополита Івано-Франківського і Галицького Іоасафа відбулася зміна скитоначальника Спасо-Преображенського скиту Івано-Франківсько-Галицької єпархії – замість ігумена Амфілохія (Ковалюка) ним був призначений архімандрит Софроній (Ленів).

5. За поданням архієпископа Луганського і Старобільського Лаврентія Синод благословив змінити місцезнаходження Управління Луганської єпархії та викладення його Статуту в новій редакції – у зв’язку з вимогами українського законодавства.

6. На пропозицію Блаженнійшого Митрополита Епіфанія з метою загальноцерковної координації подальшого впровадження цифрових технологій у роботу інституцій Православної Церкви України було вирішено утворити Синодальне управління цифрового розвитку та затвердити його Статут.

Митрополит Тернопільський і Кременецький Нестор був призначений головою, єпископ Макарівський Рафаїл – першим заступником, а протоієрей Степан Альмес – заступниками голови Управління.

7. На підставі рапорту протоієрея Олександра Трофимлюка, голови Синодальної Календарної комісії, були внесені зміни до офіційного Православного церковного календаря ПЦУ.

Згідно до поданих Комісією пропозицій було надане благословення на включення до офіційного Православного церковного календаря ПЦУ імен святих, які вшановуються в інших Помісних Церквах, благословення внести для загальноцерковного шанування імена місцевошанованих преподобномучеників Манявських, встановити новий день для шанування Гербовецької ікони Божої Матері та затвердити список Собору святих лікарів і цілителів.

8. На підставі рапорту митрополита Білоцерківського Євстратія, голови Синодальної богословсько-літургічної комісії, відповідно до її подання було надане благословення на використання нових богослужбових текстів:

– тропаря, кондака, величання, молитви та Акафіста на честь ікони Божої Матері «Дубенська (Іллінська)»;

– тропаря, кондака, величання та молитви на честь ікони Божої Матері «Чорно-Острівська»;

– антифонів на свято Покрова Пресвятої Богородиці.

Також були схвалені запропоновані Комісією роз’яснення щодо практики звершення чину похорону у випадках, коли безвісно зникла людина офіційно визнана померлою, а також щодо освячення надгробних хрестів та благословення пам’ятних знаків на символічній могилі (кенотафі) безвісно зниклих, які офіційно визнані померлими.

9. Обговоривши стан реалізації свого Розпорядження №84 від 13 липня 2026 р. Синод вирішив виключити з чинної редакції Розпорядження №84 пункт 4, скасувавши викладені в ньому рекомендації.

10. Синод мав міркування про реорганізацію Управління Ужгородсько-Хустської єпархії УПЦ (ПЦУ).

Постановою №116 Священного Синоду від 2 лютого 2026 р. було визначено, що у зв’язку зі звільненням на спокій колишнього єпископа Ужгородського і Хустського Кирила (Михайлюка) канонічне духовне керівництво Ужгородсько-Хустською єпархією ПЦУ продовжує здійснювати Предстоятель, Митрополит Київський і всієї України Епіфаній, лише його ім’я підноситься за богослужіннями. Юридичні повноваження тимчасового виконувача обов’язків керівника (єпархіального архієрея) Ужгородсько-Хустською єпархією ПЦУ від імені Предстоятеля здійснює секретар Київської Митрополії архієпископ Вишгородський Агапіт.

Дослідження стану справ у єпархії доводить, що немає церковної доцільності в подальшому існуванні окремої Ужгородсько-Хустської єпархії, яка є нечисленною.

Синод ухвалив вважати церковно недоцільним подальше існування окремої Ужгородсько-Хустської єпархії. У зв’язку з цим Управління зазначеної єпархії було реорганізоване у Православну місію святих Кирила і Мефодія.

Було визначено, що релігійні громади та духовенство, які належали до Ужгородсько-Хустської єпархії, є ставропігійними у підпорядкуванні Предстоятеля ПЦУ. Релігійні громади та духовенство, які бажають долучитися до діючих у Закарпатській області єпархій УПЦ (ПЦУ), мають право це зробити за канонічною процедурою переходу, попередньо отримавши на це письмово підтверджену згоду Митрополита Київського і всієї України Епіфанія. Також було визначено, що Православна місія святих Кирила і Мефодія на чолі з архієпископом Вишгородським Агапітом від імені Предстоятеля здійснюватиме юридичну та канонічну взаємодію зі ставропігійними парафіями у Закарпатській області.

11. У зв’язку з набуттям щодо єпископа на спокої Кирила (Михайлюка) обвинувального вироку суду, який він визнав, уклавши угоду зі слідством, а також враховуючи наявне системне порушення єпископом Кирилом (Михайлюком) умов перебування на спокої, визначених Постановою №116 Священного Синоду від 2 лютого 2026 р. – Синод ухвалив заборонити єпископа на спокої Кирила (Михайлюка) у богослужінні строком на три роки (на час покарання, визначеного рішенням суду), заборонити єпископу Кирилу (Михайлюку) втручання у будь-які церковні справи у Закарпатській області, вимагати від єпископа Кирила (Михайлюка) забезпечити повне повернення церковного майна законним власникам. Подальше порушення єпископом Кирилом (Михайлюком) визначень Священного Синоду щодо нього матиме наслідком початок процесу його осудження.

12. З метою системного збереження та дослідження архівних матеріалів і документів, які знаходяться у приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Є. Чикаленка, 36, на пропозицію Блаженнійшого Митрополита Епіфанія Синод вирішив утворити у складі Київської Митрополії УПЦ (ПЦУ) церковну установу «Патріарший церковний архів Православної Церкви України» та призначити єпископа Макарівського Рафаїла її керівником.

13. За поданням архієпископа Вишгородського Агапіта, голови Синодальної комісії у справах монастирів і чернецтва, Синод вирішив включити до її складу монахиню Варвару (Шульгач), настоятельку Свято-Феодосіївського жіночого ставропігійного монастиря м. Києва, та архімандрита Євфимія (Фурсенка), благочинного храмів Верхньої лаври, насельника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Зі складу Комісії було виключено єпископа Бориспільського Авраамія, вікарія Київської єпархії, у зв’язку зі зміною обов’язків.

14. Синод провів обговорення дій митрополита Керкірського, Паксійського та Діапонтійських островів Нектарія (Церква Греції), який під час візиту до Російської Федерації публічно висловив заохочення беззаконним діям та єретичному вченню про «руссікій мір» глави Московської патріархії Кирила (Володимира Гундяєва), приймав від нього нагородження та оголосив про нагородження від власного імені, а також відкриття під наглядом зазначеного митрополита на о. Корфу так званого «монастирського дому» від імені митрополита Онуфрія (Березовського), керівника ієрархії в Україні у підпорядкуванні Московського патріархату, що є грубим втручанням у церковні справи автокефальної Православної Церкви України.

Було ухвалене рішення надіслати на адресу Блаженнійшого Ієроніма ІІ, Архієпископа Афінського і всієї Еллади, та Священного Синоду Церкви Греції Відкритий лист з оцінкою негідних дій митрополита Нектарія, спрямованих на підтримку російської агресії, єретичного вчення про «русскій мір» і його проповідників, а також на підтримку церковних розділень в Україні.

15. На завершення засідання Синод мав міркування про надання оцінки формально зафіксованому у книзі за авторством очільника Московської патріархії Кирила (Володимира Гундяєва) «Війна. За межами видимих причин і наслідків» (Москва, Видавництво Московської патріархії, 2026 р.) вченню про «русскій мір» та релігійному виправданню цим діячем агресивної війни. Було вирішено прийняти і опублікувати від імені Священного Синоду заяву з осудженням проголошуваного очільником Московської патріархії вчення про «русскій мір» та виправдання ним агресивної війни як «священної», адже це вчення явно суперечить вченню Євангелія і традиції Православної Церкви.

На цьому синодальне засідання було завершене.

Від Секретаріату Священного Синоду

***

Ухвалено на засіданні Священного Синоду

19 листопада 2026 року

Постанова № 132

Священного Синоду Української Православної Церкви

(Православної Церкви України)

«Про викладення статуту Синодального управління у справах сім’ї в новій редакції»

Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України) постановляє:

  1. Внести зміни та доповнення до статуту релігійної організації «СИНОДАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ У СПРАВАХ СІМ’Ї УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» (код ЄДРПОУ: 44045433) шляхом викладення його в новій редакції. Прийняти зазначений Статут в новій редакції.
  2. Провести державну реєстрацію внесення змін до статуту (шляхом викладення його у новій редакції) релігійної організації «СИНОДАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ У СПРАВАХ СІМ’Ї УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» (код ЄДРПОУ: 44045433) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

ЕПІФАНІЙ

Митрополит Київський і всієї України,

Предстоятель Православної Церкви України

 

***

Ухвалено на засіданні Священного Синоду

19 листопада 2026 року

Постанова № 133

Священного Синоду Української Православної Церкви

(Православної Церкви України)

«Про зміну місцезнаходження Управління Луганської єпархії та викладення Статуту в новій редакції»

Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України) постановляє:

1. Змінити місцезнаходження «УПРАВЛІННЯ ЛУГАНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» (код ЄДРПОУ: 26349485) та визначити нове місцезнаходження за адресою: 01103, місто Київ, Печерський район, вулиця Михайла Бойчука, будинок 41-Б, прим. 2018 оф.1.

2. Внести зміни та доповнення до статуту «УПРАВЛІННЯ ЛУГАНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» (код ЄДРПОУ: 26349485) шляхом викладення його в новій редакції. Прийняти зазначений Статут в новій редакції.

3. Провести державну реєстрацію внесення змін до статуту (шляхом викладення його у новій редакції), а також державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

ЕПІФАНІЙ

Митрополит Київський і всієї України,

Предстоятель Православної Церкви України

***

 

Ухвалено на засіданні Священного Синоду

19 листопада 2026 року

Розпорядження № 85

Священного Синоду Української Православної Церкви

(Православної Церкви України)


«
Про зміну керівника, скитоначальника (настоятеля) скиту»

1. У зв’язку зі зміною керівника, скитоначальника (настоятеля) релігійної організації «СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ СКИТ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКО-ГАЛИЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» (код ЄДРПОУ: 37837842), звільнити з посади керівника, скитоначальника (настоятеля) ігумена Амфілохія (в миру – Ковалюка Миколу Івановича), останнім днем виконання функціональних обов’язків вважати 19 листопада 2026 року.

2. Призначити на посаду керівника, скитоначальника (настоятеля) релігійної організації «СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ СКИТ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКО-ГАЛИЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» (код ЄДРПОУ: 37837842) архімандрита Софронія (в миру – Ленів Степана Івановича), першим днем виконання функціональних обов’язків вважати 20 листопада 2026 року.

3. Провести державну реєстрацію змін до відомостей про релігійну організацію «СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ СКИТ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКО-ГАЛИЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» (код ЄДРПОУ: 37837842), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ЕПІФАНІЙ

Митрополит Київський і всієї України,

Предстоятель Православної Церкви України

***

 

Ухвалено на засіданні Священного Синоду

19 листопада 2026 року

 

Постанова № 134

Священного Синоду Української Православної Церкви

(Православної Церкви України)

«Про утворення Синодального управління цифрового розвитку»

З метою загальноцерковної координації подальшого впровадження цифрових технологій у роботу інституцій Православної Церкви України Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України) постановляє:

1. Утворити Синодальне управління цифрового розвитку. Управління є юридично не відокремленим структурним підрозділом Київської Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) і не має статусу юридичної особи. Всі питання, які потребують юридичного регулювання Управління вирішує через Київську Митрополію Української Православної Церкви (Православної Церкви України), яка є керівним релігійним центром ПЦУ.

2. Затвердити Статут Синодального управління цифрового розвитку у запропонованій редакції.

ЕПІФАНІЙ

Митрополит Київський і всієї України,

Предстоятель Православної Церкви України

***

 

Ухвалено на засіданні Священного Синоду

19 листопада 2026 року

Розпорядження № 86

Священного Синоду Української Православної Церкви

(Православної Церкви України)


«
Про призначення керівництва Синодального управління цифрового розвитку»

У зв’язку зі створенням Синодального управління цифрового розвитку Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України) ухвалив:

1. Призначити Преосвященного Нестора, митрополита Тернопільського і Кременецького, головою Синодального управління цифрового розвитку.

2. Призначити Преосвященного Рафаїла, єпископа Макарівського, першим заступником голови Синодального управління цифрового розвитку.

3. Призначити протоієрея Степана Альмеса, клірика Київської єпархії, заступником голови Синодального управління цифрового розвитку.

ЕПІФАНІЙ

Митрополит Київський і всієї України,

Предстоятель Православної Церкви України

***

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

ЕПІФАНІЙ

Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Православної Церкви України

 

Ухвалено рішенням Священного Синоду

Української Православної Церкви (Православної Церкви України)

(Постанова № 134 від 19 листопада 2026 р.)

 

Статут Синодального управління цифрового розвитку

 

  1. Загальні положення

1.1. Синодальне управління цифрового розвитку (далі «Управління») є органом Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України) з визначеними контрольними, координаційними та розпорядчими функціями відповідно до цього Статуту.

1.2. Управління підзвітне Блаженнійшому Митрополиту Київському і всієї України та Священному Синоду.

1.3. У своїй діяльності Управління керується канонами та освяченою практикою Православної Церкви, Статутом (Положенням) про управління Православної Церкви України, постановами Помісних та Архієрейських Соборів Православної Церкви України, рішеннями Священного Синоду, указами Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України, чинним законодавством України та цим Статутом.

1.4. Загальне керівництво діяльністю Управління здійснює Священний Синод та Предстоятель Православної Церкви України.

1.5. Поточне керівництво Управлінням здійснює Голова Синодального управління цифрового розвитку (далі «Голова Управління»).

1.6. Голову Управління призначає та звільняє Священний Синод, про що Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України видає відповідний указ.

  1. Завдання Управління

2.1. Основним завданням Управління є впровадження цифрових технологій у церковному адмініструванні та у служінні Православної Церкви України, зокрема розробка цифрових застосунків, баз даних, сайтів, ІТ-інструментів тощо.

2.2. З метою реалізації свого основного завдання Управління, у межах, визначених Блаженнійшим Митрополитом Київським і всієї України, допомагає йому у впровадженні та розвитку в Православній Церкві України сучасного документообігу і цифрового адміністрування, здійснює у визначеній сфері та межах координуючі та контролюючі функції щодо всіх синодальних установ, єпархіальних канцелярій та інших канонічних підрозділів Православної Церкви України задля впровадження у їхню працю різноманітних ІТ-інструментів.

2.3. Управління:

2.3.1. здійснює разом із Синодальними установами розробку і впровадження зразків документів та справ, інших елементів документообігу та інструментів роботи з ними, які, після затвердження Священним Синодом, обов’язково використовуються у документообігу кожної єпархії;

2.3.2. координує розробку та впровадження цифрових застосунків Православної Церкви України;

2.3.3. своєчасно готує та подає Священному Синоду аналітичну інформацію про діяльність єпархій та інших церковних інституцій, бере участь у підготовці річної звітності;

2.3.4. за дорученням Священного Синоду та за погодженням Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України розробляє необхідні цифрові інструменти для Православної Церкви України;

2.3.5. за дорученням Священного Синоду та/або за розпорядженням Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України проводить вивчення роботи канцелярій єпархіальних управлінь та інших церковних інституцій;

2.3.6. за результатами аналітичної роботи та досліджень, проведених Управлінням, вносить на розгляд Священного Синоду пропозиції;

2.3.7. у співпраці із Синодальними управліннями, відділами та комісіями проводить цифровізацію їхньої роботи і за потреби створює та підтримує їхні інформаційні сторінки;

2.3.8. виконує інші доручення Священного Синоду і Предстоятеля ПЦУ у сфері компетенції Управління.

2.4. Управління є юридично не відокремленим структурним підрозділом Київської Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) і не має статусу юридичної особи. Всі питання, які потребують юридичного регулювання, в тому числі про права інтелектуальної власності, Управління вирішує через Київську Митрополію Української Православної Церкви (Православної Церкви України), яка є керівним релігійним центром ПЦУ.

  1. Структура Управління

3.1. В Управлінні створюється апарат, який здійснює під керівництвом Голови Управління поточну роботу Управління.

3.2. До складу апарату Управління, окрім Голови Управління, входять два заступники Голови Управління та інші співробітники згідно зі штатним розписом. Заступники Голови Управління призначаються та звільняються за поданням Голови Управління рішенням Священного Синоду, про що надається указ Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України. Інші співробітники призначаються та звільняються Головою Управління.

3.3. Посадові обов’язки всіх співробітників Управління визначаються посадовими інструкціями, які затверджує Голова Управління.

3.4. Голова Управління:

3.4.1. керує поточною діяльністю Управління та його апарату;

3.4.2. несе відповідальність перед Священним Синодом за діяльність Управління;

3.4.3. без довіреності діє від імені Управління, представляє Управління у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;

3.4.4. підписує документи, що виходять від Управління, видає накази (розпорядження), обов’язкові до виконання працівниками апарату Управління;

3.4.5. щорічно подає Священному Синоду звіт про діяльність Управління;

3.4.6. виконує інші доручення Священного Синоду.

3.5. Голова Управління має право:

3.5.1. запитувати необхідні відомості, що стосуються його компетенції, у єпархіальних архієреїв та керівників інших інституцій ПЦУ;

3.5.2. скликати робочі наради завідувачів єпархіальних канцелярій;

3.5.3. направляти єпархіальним архієреям рекомендації щодо усунення виявлених в інформаційній сфері та документообігу порушень.

3.6. Перший заступник Голови Управління здійснює оперативне керівництво апаратом Управління під загальним керівництвом Голови Управління.

3.7. Заступник Голови Управління виконує функції секретаря Управління, здійснює документообіг, готує матеріали та проєкти документів для подання до Священного Синоду, займається кореспонденцією.

3.8. Управління має власні бланк та штамп. Ескіз бланка (штампа) Управління затверджує Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України.

  1. Прикінцеві положення

4.1. До Статуту Управління можуть вноситися зміни та доповнення шляхом викладення його в новій редакції. Рішення про внесення змін та доповнень до цього Статуту шляхом викладення його в новій редакції приймаються Священним Синодом та затверджуються Митрополитом Київським і всієї України (про що видається відповідний указ).

4.2. Всі питання, які не врегульовані цим Статутом, вирішуються відповідно до статутних документів Православної Церкви України, причому перевагу мають Статут ПЦУ, Статут (Положення) про управління ПЦУ та Статут Київської Митрополії УПЦ (ПЦУ). У випадку необхідності Священний Синод тлумачить цей Статут та розглядає суперечки, рішення Священного Синоду з цих питань є остаточним.

4.3. Рішення про припинення Управління приймається Священним Синодом та затверджується Митрополитом Київським і всієї України (про що видається відповідний указ).

***

 

Ухвалено на засіданні Священного Синоду

19 листопада 2026 року

 

Постанова № 135

Священного Синоду Української Православної Церкви

(Православної Церкви України)

 

«Про внесення змін і доповнень та викладення в новій редакції Статуту»

Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України) постановляє:

1. Змінити вид релігійної організації «УПРАВЛІННЯ УЖГОРОДСЬКО-ХУСТСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» (код ЄДРПОУ: 44260256) з управління на місію.

2. Змінити найменування релігійної організації «УПРАВЛІННЯ УЖГОРОДСЬКО-ХУСТСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» (код ЄДРПОУ: 44260256):

повне найменування українською мовою: РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «ПРАВОСЛАВНА МІСІЯ СВЯТИХ КИРИЛА І МЕФОДІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)»;

скорочене найменування українською мовою: РО «ПРАВОСЛАВНА МІСІЯ СВЯТИХ КИРИЛА І МЕФОДІЯ УПЦ (ПЦУ)».

3. Внести зміни та доповнення до статуту релігійної організації «УПРАВЛІННЯ УЖГОРОДСЬКО-ХУСТСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» (код ЄДРПОУ: 44260256) шляхом викладення його в новій редакції. Прийняти зазначений Статут в новій редакції.

4. Визначити керівними органами релігійної організації «УПРАВЛІННЯ УЖГОРОДСЬКО-ХУСТСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» (код ЄДРПОУ: 44260256), яка змінила вид та найменування шляхом викладення та затвердження статуту в новій редакції на релігійна організація «ПРАВОСЛАВНА МІСІЯ СВЯТИХ КИРИЛА І МЕФОДІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» (код ЄДРПОУ: 44260256) згідно нової редакції статуту, а саме: вищий орган управління – Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України); одноосібний виконавчий і розпорядчий орган управління – Голова Місії.

5. Провести державну реєстрацію внесення змін до статуту (шляхом викладення його у новій редакції), а також державну реєстрацію змін до відомостей про релігійну організацію, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

6. Релігійні громади та духовенство, які належали до Ужгородсько-Хустської єпархії, є ставропігійними у підпорядкуванні Предстоятеля, Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, лише його ім’я підноситься за богослужіннями. Релігійні громади та духовенство, які бажають долучитися до діючих у Закарпатській області єпархій УПЦ (ПЦУ), мають право це зробити за канонічною процедурою переходу, попередньо отримавши на це письмово підтверджену згоду Митрополита Київського і всієї України Епіфанія.

7. Визначити, що Православна місія святих Кирила і Мефодія УПЦ (ПЦУ) на чолі з Преосвященним Агапітом, єпископом Вишгородським, від імені Предстоятеля здійснюватиме юридичну та канонічну взаємодію зі ставропігійними парафіями у Закарпатській області.

8. У зв’язку з набуттям щодо єпископа на спокої Кирила (Михайлюка) обвинувального вироку суду, який він визнав, уклавши угоду зі слідством, а також враховуючи наявне системне порушенням єпископом Кирилом (Михайлюком) умов перебування на спокої, визначених Постановою №116 Священного Синоду від 2 лютого 2026 р. – заборонити єпископа на спокої Кирила (Михайлюка) у богослужінні строком на три роки (на час покарання, визначеного рішенням судом). Заборонити єпископу Кирилу (Михайлюку) втручання у будь-які церковні справи у Закарпатській області, вимагати від єпископа Кирила (Михайлюка) забезпечити повне повернення церковного майна законним власникам. Подальше порушення єпископом Кирилом (Михайлюком) визначень Священного Синоду щодо нього матиме наслідком початок процесу його осудження.

ЕПІФАНІЙ

Митрополит Київський і всієї України,

Предстоятель Православної Церкви України

***

 

Ухвалено на засіданні Священного Синоду

19 листопада 2026 рок

у

Постанова № 136

Священного Синоду Української Православної Церкви

(Православної Церкви України)

«Про утворення церковної архівної установи»

З метою системного збереження та дослідження архівних матеріалів і документів, які знаходяться у приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Є. Чикаленка, 36, Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України) постановляє:

Утворити у складі Київської Митрополії УПЦ (ПЦУ) церковну установу «Патріарший церковний архів Православної Церкви України».

ЕПІФАНІЙ

Митрополит Київський і всієї України,

Предстоятель Православної Церкви України 

***

 

Ухвалено на засіданні Священного Синоду

19 листопада 2026 року

 

Розпорядження № 87

Священного Синоду Української Православної Церкви

(Православної Церкви України)


«Про призначення керівника Патріаршого церковного архіву
Православної Церкви України»

У зв’язку зі створенням церковної установи «Патріарший церковний архів Православної Церкви України» Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України) ухвалив:

1. Призначити Преосвященного Рафаїла, єпископа Макарівського, керівником «Патріаршого церковного архіву Православної Церкви України».

2. У своїй діяльності керівник «Патріаршого церковного архіву ПЦУ» підпорядкований та підзвітний Митрополиту Київському і всієї України.

ЕПІФАНІЙ

Митрополит Київський і всієї України,

Предстоятель Православної Церкви України

***

 

Ухвалено на засіданні Священного Синоду

19 листопада 2026 року

 

Розпорядження № 88

Священного Синоду Української Православної Церкви

(Православної Церкви України)


«Про зміни у складі Синодальної комісії у справах монастирів і чернецтва»

 

За поданням Преосвященного Агапіта, архієпископа Вишгородського, голови Синодальної комісії у справах монастирів і чернецтва, Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України) ухвалив:

1. Включити до складу Синодальної комісії у справах монастирів і чернецтва:

– монахиню Варвару (Шульгач), настоятельку Свято-Феодосіївського жіночого ставропігійного монастиря м. Києва;

– архімандрита Євфимія (Фурсенка), благочинного храмів Верхньої лаври, насельника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.

2. Виключити зі складу Комісії Преосвященного Авраамія, єпископа Бориспільського, вікарія Київської єпархії, у зв’язку зі зміною обов’язків.

ЕПІФАНІЙ

Митрополит Київський і всієї України,

Предстоятель Православної Церкви України

***

Ухвалено на засіданні Священного Синоду

19 листопада 2026 року

 

 

Рішення №59

Священного Синоду Української Православної Церкви

(Православної Церкви України)

 «Про внесення змін до Православного церковного календаря»

Розглянувши подання Синодальної Календарної комісії Священний Синод вирішив:

1. Внести до Православного церковного календаря ПЦУ для загальноцерковного шанування у Православній Церкві України імена святих, які також вшановуються в інших Помісних Православних Церквах:

1.1) мученика Еміліана Африканського, лікаря (бл. V) – день пам’яті встановити 7 грудня;

1.2) мученика Медика Умбрійського, лікаря (172) – день пам’яті встановити 26 червня;

1.3) мученика Олександра Фригійця, лікаря (ІІ) – день пам’яті встановити 25 липня;

1.4) мучениці Софії, лікарки (ІІІ) – день пам’яті встановити 22 травня;

1.5) новомученика Ангелія Хіоського (Аргоського), лікаря (1813) – день пам’яті встановити 3 грудня;

1.6) преподобного Анфіма Хіоського (1960) – день пам’яті встановити 15 лютого.

2. За поданням Преосвященного Іоасафа, митрополита Івано-Франківського і Галицького, та за погодженням Синодальної комісії з питань канонізації святих, внести до Православного церковного календаря для загальноцерковного шанування у Православній Церкві України імена дотепер місцевошанованих святих Івано-Франківсько-Галицької єпархії – Собору преподобномучеників Манявських: Леонтія, Варсонофія, Ієрофея, Гедеона, Філарета, Софронія, Феофана, Феофіла, Флавіана, Садока, Симона, Віталія, Іринарха, Антонія, Прохора, Дамаскіна, Геласія, Йосифа, Акиндина, Артемія, Филимона, Стефана, Матфея (1676), встановивши день їхньої пам’яті 6 вересня.

Примітка: 27 липня 2021 року Постановою № 12 Священний Синод Православної Церкви України приєднав до лику місцевошанованих святих Івано-Франківсько-Галицької єпархії мучеників насельників Великого Манявського Хресто-Воздвиженського скита: ієромонаха Леонтія, ієромонаха Варсонофія, ієромонаха Ієрофея, ієромонаха Гедеона, ієромонаха Філарета, ієромонаха Софронія, ієромонаха Феофана, ієромонаха Феофіла, ієромонаха Флавіана, ієромонаха Садока, ієромонаха Симона, ієромонаха Віталія, ієромонаха Іринарха, ієродиякона Антонія, монаха Прохора, монаха Дамаскіна, монаха Геласія, монаха Йосифа, монаха Акиндина, монаха Артемія, монаха Филимона, послушника Стефана, послушника Матфея. 6 вересня цього року виповнилось 350 років з дня їхньої мученицької кончини, яку вони прийняли під час нападу на скит турецько-татарського загону.

  1. За поданням Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія перенести день вшанування Гербовецької ікони Божої Матері на найближчу неділю після свята Покрова Пресвятої Богородиці.
  2. Змінити назву свята «Собор святих цілителів» на «Собор святих лікарів і цілителів» та затвердити такий список Собору святих лікарів і цілителів:
    1. Архангел Рафаїл;
    2. Апостол Яків, брат Господній (І);
    3. Апостол і євангеліст Лука (І);
    4. Рівноапостольний Аверкій, єпископ Ієрапольський (167);
    5. Рівноапостольна мучениця Єрміонія, лікарка, дочка ап. Филипа (бл. 117);
    6. Великомученик і цілитель Пантелеймон (305);
    7. Великомученик Димитрій Солунський, мироточивий (306);
    8. Великомучениця Варвара (306);
    9. Великомученик і цілитель Трифон Фригійський (250);
    10. Безсрібник і чудотворець Косма Азійський (ІІІ);
    11. Безсрібник і чудотворець Даміан Азійський (ІІІ);
    12. Безсрібник і чудотворець Косма Римський (284);
    13. Безсрібник і чудотворець Даміан Римський (284);
    14. Безсрібник і чудотворець Косма Аравійський (305);
    15. Безсрібник і чудотворець Даміан Аравійський (305);
    16. Безсрібник і мученик Кир Олександрійський (ІІІ);
    17. Безсрібник і мученик Іоан Олександрійський (ІІІ);
    18. Священномученик Антипа, єпископ Пергамський (І);
    19. Священномученик Харлампій, єпископ Магнезійський (202);
    20. Священномученик Зіновій, єпископ Егейський (285);
    21. Священномученик Карп Пергамський, єпископ Фіатирський (ІІІ);
    22. Священномученик Власій, єпископ Севастійський, лікар (316);
    23. Священномученик Єрмолай Нікомидійський, лікар (305);
    24. Священномученик Папіла Пергамський, диякон сщмч. Карпа, лікар (ІІІ);
    25. Священномученик Мокій Амфіпольський, лікар (295);
    26. Мученик Еміліан Африканський, лікар (?);
    27. Мученик Діомид Кілікійський, лікар (288);
    28. Мученик Фотій Нікомидійський (305);
    29. Мученик Аникита Нікомидійський (305);
    30. Мученик Медик Умбрійський, лікар (172);
    31. Мученик і цілитель Фалалей Ліванський (289);
    32. Мученик Олександр Фригієць, лікар (ІІ);
    33. Мученик Кодрат Коринфський, лікар (ІІ);
    34. Мученик Орест Тіанський, лікар (305);
    35. Мученик Антіох Севастійський, лікар (ІІ);
    36. Мученик Юліан Емеський, лікар (405);
    37. Мучениця Зінаїда Кілікійська (І);
    38. Мучениця Філоніла Кілікійська (І);
    39. Мучениця Зіновія Егейська (285);
    40. Мучениця Софія, лікарка (ІІІ);
    41. Новомученик Ангелій Хіоський (Аргоський), лікар (1813);
    42. Святий Кесарій, брат свт. Григорія Богослова, лікар (369);
    43. Святий Павло, лікар (VІІ);
    44. Святитель Василій Великий, архієпископ Кесарії Каппадокійської (379);
    45. Святитель Маруф, єпископ Софінський у Персії, лікар (420);
    46. Святитель Нектарій Егінський, митрополит Пентапольський (1920);
    47. Святитель Лука, архієп. Сімферопольський і Кримський (1961);
    48. Преподобний Марон Сирійський, пустельник (423);
    49. Преподобний Самсон Гостинний (VІ);
    50. Преподобний Павло Коринфський, лікар (VІІ);
    51. Преподобний Феодосій Новий, лікар (Х);
    52. Преподобний Агапіт Печерський, лікар безвідплатний (ХІ);
    53. Преподобний Даміан, пресвітер Печерський, цілитель (1071);
    54. Преподобний Іпатій Печерський, цілитель (ХІV);
    55. Преподобний Меркурій Чернігівський (1956);
    56. Преподобний Анфім Хіоський (1960);
    57. Преподобний Амфілохій Почаївський (1971);
    58. Преподобний Порфирій Кавсокалівіт (1991);
    59. Преподобний Паїсій Святогорець (1994) – та всіх інших святих лікарів, цілителів і безсрібників, імена яких Господь знає

ЕПІФАНІЙ

Митрополит Київський і всієї України,

Предстоятель Православної Церкви України

***

 

Ухвалено на засіданні Священного Синоду

19 листопада 2026 року

 

Рішення №60

Священного Синоду Української Православної Церкви

(Православної Церкви України)

 

«Про надання благословення на використання

новостворених богослужбових текстів»

За поданням Синодальної Богословсько-літургійної комісії Священний Синод вирішив:

Надати благословення на використання новостворених богослужбових текстів:

– тропаря, кондака, величання, молитви та Акафіста на честь ікони Божої Матері «Дубенська (Іллінська)»;

– тропаря, кондака, величання та молитви на честь ікони Божої Матері «Чорно-Острівська»;

– антифонів на свято Покрова Пресвятої Богородиці.

ЕПІФАНІЙ

Митрополит Київський і всієї України,

Предстоятель Православної Церкви України

***

 

Антифони на свято Покрова Пресвятої Богородиці

 

Антифон 1

Стих 1: Великий Господь і вельми хвальний / у місті Бога нашого, на горі святій Його. Молитвами Богородиці, Спасе, / спаси нас.

Стих 2: Слава і велич перед лицем Його, / сила й краса у святині Його. Молитвами Богородиці, Спасе, / спаси нас.

Стих 3: Наситимось добром дому Твого, / святого храму Твого. Молитвами Богородиці, Спасе, / спаси нас.

Стих 4: Найбагатші з народів / помоляться лицю Твоєму. Молитвами Богородиці, Спасе, / спаси нас.
Слава, і нині: Молитвами Богородиці, Спасе, / спаси нас.

Антифон 2
Стих 1: Сини людські / під захистом крил Твоїх спокійні. Спаси нас, Сину Божий, / молитвами Богородиці, співаємо Тобі: / Алилуя.

Стих 2: Господь розпростер над ними хмару, / як покров їм.

Спаси нас, Сину Божий, / молитвами Богородиці, співаємо Тобі: / Алилуя.

Стих 3: Захищу його, / бо він знає лише ім’я Моє.

Спаси нас, Сину Божий, / молитвами Богородиці, співаємо Тобі: / Алилуя.

Стих 4: Бог у святих оселях Своїх. / В храмі Його все говорить про велич Його.  Спаси нас, Сину Божий, / молитвами Богородиці, співаємо Тобі: / Алилуя.

Слава, і нині: Єдинородний Сину:

Антифон 3, глас 4

Стих 1: Стала цариця праворуч Тебе / в ризи позолочені одягнена, прикрашена.

Тропар, глас 4: Нині, благовірні люди, радісно святкуємо, осяяні Твоїм, Богомати, пришестям, і, на Твій споглядаючи образ, розчулено промовляємо: покрий чесним Твоїм покровом і визволи нас від усякого зла, благаючи Сина Твого, Христа Бога нашого, спасти душі наші.

Стих 2: Зглянеться на молитви смиренних / і не відкине благання їх.
Тропар: Нині, благовірні люди:

Стих 3: Укрий мене від лиця нечестивих, / що нападають на мене.

Тропар: Нині, благовірні люди:

***

 

Тропар до Пресвятої Богородиці перед Її іконою Чорно-Острівською

Глас 4

Прийдіть, побожні люди землі Подільської, / Чорно-Острівському образу Богоматері поклонімося, / що в давні часи з вогню дивно врятований був / і відтоді вірним, які молитви перед ним підносять, / Пречиста Діва численні чудеса зцілень являє, / від спокус гріховних їх охороняючи / й особливою опікою дітей покриваючи. / Тому за всі благодіяння, нам явлені, / вдячно заспіваймо Пресвятій: / «Ти є з нами, і ніхто проти нас».

Кондак до Пресвятої Богородиці перед Її іконою Чорно-Острівською

Глас 8

Чудотворним образом небесної Владичиці / край Подільський духовно прикрасився / і благословенням Пречистої збагатився. / Перед ним і ми нині розчулено співаємо: / «Радуйся, Богородице, похвало Чорно-Острівська, / землі нашої найславніша Заступнице».

Величання: Величаємо, / величаємо Тебе, / Пресвятая Діво, / і шануємо образ Твій  святий, / що його явила Ти / у Чорному Острові.

Молитва

О Пресвята Діво Маріє, Чорно-Острівська похвало, що в давні часи край наш Подільський чудотворною Твоєю іконою відвідала і численні чудеса через образ Твій, вишневим гіллям прикрашений, народу християнському явила: віру укріпляла, до покаяння спонукала, священників до відданого служіння Святій Церкві закликала, хворих зціляла, скорботним утіху духовну подавала й особливу опіку над дітьми повсякчас являла! Прийми і нині цю молитовну подяку з розчулених сердець вірних чад твоїх і знову ласкаво поглянь на всіх, хто з вірою прикликає ім’я Твого Божественного Сина та Тебе, Його Пречисту Матір, перед чудотворним образом вшановує. Охороняй нас, а особливо дітей наших, на всіх стежках земного життя, і навчи провадити його у всякому благочесті та чистоті. Допоможи нам гідно виховувати дітей наших і під всемогутнім покровом Твоїм збережи їх від всякого зла. Тим же із них, хто від хвороби, насильства людського чи нещасного випадку завершив путь свою земну, вимоли блаженне перебування в райських оселях. А коли і душі нашій прийде час відійти від тіла, без допомоги не залишай нас, Пресвята Діво, і молитвою Твоєю допоможи нам дати добру відповідь на Страшному Суді Небесного Царя, Якому належить всяка слава, честь і поклоніння навіки. Амінь.

***

Молитва до Богородиці перед Її іконою «Дубенська (Іллінська)»

О, Всемилостива Мати, всім, хто прагне благочестиво жити у Христі Ісусі, виконуючи заповіді євангельські, Ти молитовну допомогу рясно подаєш і на путь покаяння та духовних подвигів силою Всевишнього настановлюєш. Яви нині й нам, Пречиста Царице Богородице, любов Твою, бо ми смиренно вдаємося під Твій молитовний покров, вшановуємо образ Твій Дубенсько-Іллінський і невпинно молимося до Тебе: наповни, Пречиста, невичерпними струмками Божественної благодаті  виснажені гріховними пристрастями серця дітей Твоїх, щоб посіяне в них насіння Євангельських заповідей принесло достойні плоди: щире покаяння, живу віру, непохитну надію і всепереможну любов. Ублагай Сина Твого й Бога нашого дати відпущення  гріхів для всякої розкаяної душі, зберегти нас від усякого зла та спокуси і визволити від недолі, скорботи і хвороб, щоб могли ми мирно провадити життя земне у всякому благочесті та чистоті, а в майбутньому віці сподобилися побачити Тебе, Заступницю нашу, осяяну славою Сина Твого й Бога нашого, Йому ж належить всяка слава, честь і поклоніння з Отцем і Всесвятим Духом на віки віків. Амінь.

Величання: Величаємо Тебе, / Пресвятая Діво, / Богом обрана Отроковице, / і шануємо ікону Твою Дубенську, / що від неї милості являєш / всім, хто з вірою приходить до Тебе.

Тропар, гл. 4

До Іллінської Дубенської святої Твоєї ікони / православні люди припадають, Владичице, / з вірою і любов’ю вдячно Тебе величають / та молитовний покров Твій прославляючи, виголошують: / Радуйся, Діво Пречиста, Похвало Дубенська, / краю Волинського духовна окрасо і надійна Заступнице!

Кондак, гл.8

Вибраній від усіх родів Діві Богородиці / пісню хвали приносить край Волинський / і перед іконою Її Дубенською / благодатного захисту та допомоги духовної просить: / О, Преблага Матір Царя Небесного, / сподоби нас великої та багатої милості Твоєї, / недуги наші зціли й у життєвих скорботах розрадь, / щоб ми вдячно співали Тобі: / Радуйся Похвало Дубенська, / краю Волинського надійна Заступнице!

***

 

Ухвалено на засіданні Священного Синоду

19 листопада 2026 року

 

 

Рішення №61

Священного Синоду Української Православної Церкви

(Православної Церкви України)

 

«Роз’яснення щодо богослужбової практики у випадах, пов’язаних із безвісно зниклими, яких визнано померлими»

За поданням Синодальної Богословсько-літургійної комісії щодо питання про звершення заупокійних чинопослiдувань (панахиди, чину похорону (відспівування), тощо) за особами, які юридично визнані померлими, але щодо яких відсутнє фактичне (фізичне) підтвердження смерті, Священний Синод надає наступне роз’яснення:

 

1. Православна Церква молиться за померлих як за членів єдиної Церкви Христової – земної і небесної. Господь наш Ісус Христос Своїми словами до учнів і народу підтвердив, що у Бозі всі живі: «Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі» (Лк. 20:38). Молитви за людину, яка зникла безвісти, спрямовуються до Бога, Який беззаперечно знає її стан, жива вона тілесно чи померла. Якщо безвісти зникла людина за належною процедурою юридично визнана померлою, але насправді є жива – піднесення за неї молитов про упокій душі і звершення чину похорону ніяк їй не зашкодять, а будуть прийняті Богом на благо. Натомість, вважати, що молитви «за упокій» якимось чином можуть нашкодити живій людині, є безпідставним забобоном. Такі уявлення суперечать церковному вченню про молитву.

Водночас Церква вважає своїм невід’ємним важливим обов’язком звершувати молитви про душі своїх померлих членів та подавати за них милостиню, бо це є вияв любові та піклування про спочилих. Немає жодних богословських підстав позбавляти душі померлих церковної молитви через певні забобони.

Тому у відповідь на отримані запити рекомендується за проханням рідних і близьких звершувати звичайні уставні заупокійні богослужіння (поховання (відспівування), панахиди, літії, літургійну та приватну молитву) за душі вірних, які зникли безвісти і юридично визнані померлими.

Хоча чин поховання зазвичай звершується над тілом померлих, однак враховуючи, що Церква молиться не про тіло, яке тимчасово віддається землі та яке воскресне у пришестя Господнє, а про упокоєння безсмертної душі, – наявність тіла для звершення чину похорону не є безумовно обов’язковою. За відсутності тіла чи неможливості його приготування до поховання (наприклад, якщо воно знаходиться на території, контрольованій ворогом чи у зоні активних бойових дій), чин похорону (відспівування) відбувається без тіла (так званий «заочний похорон»).

2. Хрест на символічній могилі (якщо не було знайдене і поховане тіло) належить освячувати за Чином освячення надгробного хреста «В пам’ять про померлого/загиблого раба Божого (раби Божої) (ім’я)». Інші пам’ятники чи пам’ятні зображення (де немає зображення хреста) – так звані кенотафи – слід благословляти за Чином благословення пам’ятника (надгробка, меморіальної дошки та іншого зображення).

ЕПІФАНІЙ

Митрополит Київський і всієї України,

Предстоятель Православної Церкви України

***

Блаженнійшому ІЄРОНІМУ ІІ,

Архієпископу Афінському і всієї Еллади,

Священному Синоду Церкви Греції

 

Ваше Блаженство! Преосвященні владики і брати!

Священний Синод Православної Церкви України на своєму засіданні, яке відбулося 19 листопада 2026 р. в м. Києві, мав судження про діяльність ієрарха Церкви Греції Преосвященного Нектарія, митрополита Керкірського, Паксійського та Діапонтійських островів Церкви Греції. Прямим приводом для цього стало те, що під час візиту до Російської Федерації цей митрополит публічно висловив заохочення беззаконним діям та єретичному вченню про «руссікій мір» глави Московської патріархії Кирила (Володимира Гундяєва), приймав від нього нагородження та оголосив про нагородження від власного імені.

Також під наглядом зазначеного митрополита на о. Корфу відбулося відкриття так званого «монастирського дому» від імені митрополита Онуфрія, керівника ієрархії в Україні у підпорядкуванні Московського патріархату. Публічно неодноразово заперечуючи існування автокефальної Православної Церкви України, ображаючи особисто її Предстоятеля, згаданий митрополит на нашу думку здійснює грубе втручання у церковні справи автокефальної Православної Церкви України та порушує церковний мир і порядок, підтримуючи поділи.

Цим листом Священний Синод Православної Церкви України засвідчує свою повагу до улюбленої Сестри у Христі Найсвятішої Церкви Греції та особисто до Вашого Блаженства, адже від Церкви та від Архієпископа ми за ці роки отримали численні свідчення щирої любові та співстраждання, виявлені у словах і діях. Натомість Преосвященний митрополит Нектарій, взявши із собою велику святиню – мощі святителя Спиридона Тримифунтського – вирушив до Росії, яка веде проти України агресивну війну, щодня приносить численні страждання, проливає кров невинних, нищить храми та мирні оселі, і там хвалив державу цю та створював враження, що все, зроблене Росією – не підлягає і найменшому слову осудження.

Святі мощі привезені були до Росії не у простий час, а у останній місяць перед проведенням там так званих «виборів до парламенту». З нашої точки зору це може бути оцінене як використання святині у політичній агітації на користь діючої в Росії влади.

Під час служіння з російським патріархом митрополит Нектарій, звертаючись до Кирила, заявив (як його слова були наведені в медіа): «Я мав радість знати Вас ще до того, як Ви стали Патріархом – коли Ви були головою Відділу зовнішніх церковних звʼязків, відвідували нашу митрополію та звершили Божественну літургію. І я тоді ще Вас порівняв з архієпископом Христодулом, який у скрутні часи зміг «вiрно подавати слово iстини» (2 Тим. 2:15). І Ви справді «вiрно подаєте слово iстини», як духовний магніт закликаєте людей і особливо молодь». Потім митрополит Нектарій оголосив грамоту та вручив Кирилу найвищу нагороду своєї митрополії – орден «Золотий хрест із зіркою святителя Спиридона».

Якщо Кирил «вірно подає слово істини», відкидаючи мир і милосердя, а прославляючи і благословляючи агресивну війну, якщо відкинення ним церковного спілкування зі Вселенським Патріархатом та іншими Церквами – є «від істини», якщо вторгнення у межі Олександрійського Патріархату та поширення там схизми – це «діла істини», то хіба ця істина – є істина Церкви Христової? Те, за що треба викривати – прославляється, те, що слід оплакувати у скорботі, як явний гріх – винагороджується церковним орденом.

Ми могли би багато і докладно перелічувати, якими своїми словами та діями Преосвященний митрополит Нектарій завдав нам болю. Але і сказаного, думаємо, достатньо, щоби виявити наші думки і наші почуття. Тож, засвідчуючи їх, залишаємо на розсуд Вашого Блаженства і Священного Синоду Церкви Греції те, які дії слід далі вчинити.

Підносимо завжди за Ваше Блаженство і за Церкву та народ Греції наші гарячі молитви та просимо молитов про перемогу правди і мир для України.

 

З любов’ю у Христі,
від імені та за дорученням Священного Синоду –

Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України, голова
 

***

 

Про антицерковну і єретичну діяльність Кирила (Володимира Гундяєва), очільника Московської патріархії

Заява Священного Синоду Православної Церкви України

Досягши 80-літнього віку життя, більшість якого було проведено в чернечому званні та у священному сані у співпраці із кремлівським секретними службами, очільник Московської патріархії Кирил (Володимир Гундяєв), який негідно і ганебно, в суд і осудження собі та на шкоду Церкві, як первосвященники Анна і Кайяфа, сидить на престолі церковному; який сам у Царство Боже не входить і тим, хто входить, не дає увійти (пор. Мф. 23:13) – цей новітній гонитель правди і благочестя, служитель престолу князів земних, а не престолу церковного, цей нащадок Несторія єресіарха, монофелітів Сергія, Пірра, Павла і Петра, іконоборців Анастасія, Костянтина і Микити та інших подібних, які негідно престол патріарший посідали, але Вселенськими Соборами були за єресі та за гоніння на православних осуджені,  – він своє злочестиве вчення явно, відкрито і безсоромно поширив тепер у книзі «Війна. За межами видимих причин і наслідків».

У цій книзі він говорить про «метафізику війни», її «спокутне значення», «метафізичні рубежі й цілепокладання Росії». Він знову намагається довести, що агресивна російська війна є насправді «священною війною», а російський імперіалізм та великодержавний шовінізм нібито насправді є боротьбою «сил світла», які на його думку уособлює Росія, проти «духів злоби піднебесних» – всіх її нинішніх і минулих супротивників.

За вченням Кирила релігійний сенс смерті визначається не вірою самої людини, а тим, за що вона воює; самопожертва прирівнюється до «співрозп’яття». Різниця між мучеником за православну віру і солдатом, що гине за наказом, воюючи на боці Росії, зникає. Це твердження з книги розвиває тезу з проповіді Кирила 2022 р. про те, що така жертва «змиває всі гріхи».

Відсутність перемоги у нинішній агресивній війні проти України пояснюється Кирилом не тим, що ця війна є богопротивною і злочинною, є справжнім каїновим гріхом, а пояснюється нібито недостатньою мобілізацією суспільства.

Тому Кирил закликає мобілізувати всіх, і найперше Церкву. До російської аудиторії ним адресований заклик не ухилятися від «історичного обов’язку бути переможцями». Очолюваний Кирилом Всесвітній русскій народний собор раніше заявляв: уся територія сучасної України має увійти до зони виняткового впливу Росії. Зміст нової книги покликаний і надалі, попри явні численні жертви та страждання, які вона несе, прославляти війну як «найвищу цінність» і стрижень історії, а миротворчість робить «богопротивною». Практична мета текстів Кирила – переконувати дієздатну частину його пастви надалі йти на фронт для участі в агресії.

Вміщуючи в собі такі та подібні твердження, книга Кирила не висловлює християнське вчення, як воно має звучати з вуст християнського ієрарха та тим більше очільника Помісної Церкви, а явно суперечить йому. Вічне життя у Царстві Небесному зведене у Кирила до загробного існування, у яке вірять і не християни; святість зведена до героїзму, який ніяк не пов’язаний з вірою; патріотизм зведений до «вірності Божому задуму про твою землю», як цей задум уявляє діюча влада російської держави; Божа підтримка підмінена успіхом сильнішого, що можна назвати «богослов’ям перемоги».

Загалом картина світу та призначення в ньому людини і народів та їхніх держав у викладенні Кирила більше нагадує язичницькі уявлення про культ «священної Перемоги», а також маніхейські дуалістичні уявлення про світ вічної війни, де один народ може уособлювати «силу світла» безвідносно до своєї віри та вірності Євангелію.

Тому не дивно, що забуваючи про цінність милосердя і миру, про любов як сукупність чеснот, про прощення, Кирил відкидає й інші основи християнської православної традиції та вчення Церкви. У затверджених його Синодом 2 жовтня 2026 року (журнал № 83) «Вказівках по прийняттю з українських розкольницьких структур осіб, які бажають приєднатися до РПЦ», міститься пряме заперечення визнання зв’язку між сповіданням християнської віри та хрещенням. Духовні межі Церкви Христової прирівняні до адміністративних меж Кирилової юрисдикції, де благодать Божа «діє» чи «не діє» виключно за вказівкою Кирила і підлеглих йому структур.

Бачимо у всьому цьому нові підтвердження того, що Кирил (Володимир Гундяєв), який негідно продовжує сидіти на престолі Московської патріархії, з року в рік все більше відступає від істини, відступає від вчення Євангелія і від традиції Православної Церкви. Більше того – Кирил відкрито і наполегливо навчає цьому свою паству, силою влади примушуючи приймати лжевчення «русского міра» за істину, а тих, хто не приймає його – карати.

Як ракова пухлина є частиною тіла, але переродившись, стає причиною його страждань і смерті, так і Кирил (Володимир Гундяєв), хоча і залишається до часу ієрархом і багато ще визнають його патріархом – насправді став раковою пухлиною на тілі і помісної Церкви Росії, і для всього тіла церковного.

Тож Священний Синод Православної Церкви України, знову засвідчуючи перед усіма свою позицію у негативному ставленні до лжевчення «русского міра» та до його головного проповідника Кирила (Володимира Гундяєва), бажає сказати словами архистратига Михаїла: Кириле! «Нехай заборонить тобі Господь!» (Іуд. 1:9), бо ти – не гідний служіння свого. Анаксіос!

Священний Синод Православної Церкви України

Київ,
19 листопада 2026 р.

 

Завантажити