Документи

11 Травня 2026

Документи засідання Священного Синоду 11 травня 2026 р.

Офіційне повідомлення про засідання Священного Синоду 11 травня 2026 р.

11 травня 2026 р. в Синодальній залі Патріаршої резиденції в м. Києві відбулося чергове засідання Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України). У засіданні взяли участь всі тринадцять членів Священного Синоду.

1. На прохання Преосвященного Епіфанія (Дімітріу), єпископа Ольвійського, вікарія Київської єпархії, який має постійне місце проживання у Грецькій Республіці, у зв’язку з особистими обставинами він був звільнений від обов’язків вікарія та зі складу єпископату Православної Церкви України і отримав благословення на перехід в юрисдикцію Вселенського Патріархату. Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій письмово засвідчив попередню готовність Святого і Священного Синоду Вселенського Патріархату прийняти Преосвященного єпископа Епіфанія (Дімітріу) до своєї юрисдикції.

2. Синод заслухав справи за звинуваченнями у канонічних порушеннях раніше заборонених у священнослужінні клірика Сумської єпархії архімандрита Никодима (Володимира Кобзаря), клірика Херсонської єпархії ігумена Михаїла (Миколи Ковалюка), клірика Одеської єпархії ієромонаха Никона (Юрія Граблюка), визнав кожного з них винним та позбавив священного сану.

Також задля інформування громадськості щодо реального стану справ та викриття провокацій від проросійських сил було прийнято та поширено для публікації текст офіційного повідомлення Секретаріату Священного Синоду щодо схизматичної діяльності нечисленної групи осіб, які безпідставно використовують найменування Української Православної Церкви Київського Патріархату.

3. Синод вніс зміни до статуту Введенського ставропігійного чоловічого монастиря у Львівській області, до статуту Благовіщенського жіночого монастиря у м. Вінниці з реорганізацією його на чоловічий монастир та зміною керівника, а також прийняв рішення про зміну керівника монастиря у Львівській єпархії.

4. За поданням Синодальної Комісії з питань канонізації святих було ухвалене рішення щодо прославлення у лику святих для вшанування у Чернівецько-Буковинській єпархії святителя Євгенія Буковинського (архієпископа Чернівецького, митрополита Буковини і Далмації Євгенія Гакмана),

Синод також благословив для церковного вжитку рекомендовані Синодальною Богословсько-літургійною комісією тексти тропаря, кондака та молитви святителю Євгенію Буковинському.

5. Відповідно до подання Синодальної Календарної комісії були внесені зміни до Церковного календаря та іменослова Православної Церкви України.

6. Синод вирішив вважати завершеними повноваження ігумені Єліконіди (Воєводи) як члена Синодальної Комісії у справах монастирів і чернецтва та Володимира Волковського як члена Синодальної богословсько-літургічної комісії. До складу Синодальної календарної комісії був включений протоієрей Віктор Пушко, викладач Волинської православної богословської академії.

7. Своїм рішенням Синод підтримав пропозицію Митрополита Київського і всієї України Епіфанія про скликання у м. Києві 14 липня 2026 р. чергового засідання Архієрейського Собору Української Православної Церкви (Православної Церкви України), як це передбачено Розділом ІІІ, п.1 і п. 4 Статуту Православної Церкви України з наступним порядком денним:

– Доповідь Предстоятеля про життя Помісної Церкви за період після попереднього засідання Архієрейського Собору (2025 р.);

– Затвердження рішень Священного Синоду за період від часу засідання Архієрейського Собору 2025 р. та рішень, що з них випливають.

8. На прохання архієпископа Вінницького і Барського Павла було вирішено перенести дату святкування Собору Вінницьких святих з 1 вересня на 7 вересня та надалі звершувати це святкування разом із вшануванням Вінницької (Вінницько-Ріжецької) ікони Божої Матері.

На цьому засідання Священного Синоду від 11 травня 2026 р було завершене, всі рішення були ухвалені одноголосно.

Від Секретаріату Священного Синоду

* * *

Ухвалено на засіданні Священного Синоду
11 травня 2026 року

Постанова №123

Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)

«Про звільнення єпископа Ольвійського»

Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України), розглянувши прохання Преосвященного Епіфанія (Дімітріу), єпископа Ольвійського, вікарія Київської єпархії, про звільнення його зі складу єпископату Православної Церкви України та про перехід у юрисдикцію Вселенського Патріархату, постановляє:

1. Відповідно до поданого прохання звільнити Преосвященного Епіфанія (Дімітріу) від обов’язків єпископа Ольвійського, вікарія Київської єпархії, та вважати його таким, що перебуває на спокої. До отримання іншого призначення Преосвященний Епіфаній (Дімітріу) має право використовувати титул «колишній Ольвійський».

2. Благословити перехід Преосвященного єпископа Епіфанія (Дімітріу), колишнього Ольвійського, у юрисдикцію Вселенського Патріархату, та відповідно до канонічних норм надіслати до Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія Відпускну грамоту.

Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України

* * *

Ухвалено на засіданні Священного Синоду
11 травня 2026 року

Постанова №124

Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)

«Про осудження забороненого у священнослужінні архімандрита Никодима (Кобзаря)»

Відповідно до рішень Священного Синоду від 3 квітня 2026 р. на черговому засіданні Священного Синоду відбувся судовий розгляд справи забороненого у священнослужінні клірика Сумської єпархії архімандрита Никодима (в миру Володимира Кобзаря). Попри публічне інформування його про виклик на суд Священного Синоду Православної Церкви України за звинуваченнями, які передбачають позбавлення священного сану, на суд він не з’явився, жодних належних прохань чи пояснень на свій захист, в тому числі щодо відкладання судового розгляду, у встановленому порядку не надав, рішенню Священного Синоду не підкорився, продовжуючи священнодіяти у стані заборони.

Беручи до уваги зазначені обставини Священний Синод приступив до судового розгляду справи забороненого у священнослужінні архімандрита Никодима (Кобзаря) за його відсутності та встановив наступне.

Архімандрит Никодим (Кобзар) станом на 15 грудня 2018 р. перебував у клірі Сумської єпархії, разом з якою за рішеннями Помісного Собору УПЦ КП від 15 грудня 2018 р. та Об’єднавчого Собору від 15 грудня 2018 р. став кліриком Православної Церкви України.

На підставі участі в антиканонічних діях, спрямованих на розділення Православної Церкви України, архімандрит Никодим з грудня 2019 р. був заборонений у священнослужінні. Перебуваючи у стані заборони в священнослужінні він продовжував брати участь у богослужіннях, а також прийняв 15 грудня 2019 р. неканонічне призначення на єпископа без обрання Священним Синодом і без благословення Предстоятеля Церкви.

Священний Синод ПЦУ у Рішенні №12 від 2 лютого 2022 р. визначив: «Усі особи, які в порушення канонів та Статуту Церкви без обрання Священним Синодом та без благословення Предстоятеля Православної Церкви України починаючи з червня 2019 р. були іменовані Преосвященним Філаретом (Денисенком) архієреями, насправді не мають архієрейського рукоположення і сану (6 правило І Вселенського собору: «Взагалі ж нехай буде відомо таке: якщо хтось без дозволу митрополита буде єпископом поставлений, про такого Великий Собор визначив, що він не повинен бути єпископом», 2 правило ІІ Вселенського собору: «Не бувши запрошеними, єпископи нехай не переходять межі своєї області для рукопокладання або якогось іншого церковного розпорядження», також 4 правило ІІ Вселенського собору та інші), а тому за розбійницьке привласнення архієрейських титулів і повноважень та інші дії, спрямовані на провокацію розділень в Українській Православній Церкві, ці особи підлягають церковному суду і позбавленню священного сану».

Попри те, що архімандрит Никодим (Кобзар) достовірно знав про зазначене рішення Священного Синоду, він продовжив свідому активну діяльність, спрямовану на розділення Православної Церкви. Після упокоєння Святійшого Патріарха Філарета він самочинно і всупереч церковному порядку, у змові з кількома своїми прихильниками, серед яких є позбавлені священного сану, оголосив себе «патріархом», став надавати різні звання, нагороди і церковні титули, проводив дії, які називає «хіротоніями», намагаючись поширювати схизму як в Україні, так і за її межами. Архімандрит Никодим (Кобзар) від 2019 року і дотепер не виявляє жодних ознак бажання покаяння у своїх антиканонічних діях і їхнього припинення.

Беручи до уваги зазначені обставини Священний Синод у своєму рішенні від 3 квітня 2026 р. оголосив, що проти забороненого в священнослужінні архімандрита Никодима (Володимира Кобзаря) розпочато церковну судову процедуру і його викликано для надання пояснень на чергове засідання Священного Синоду в травні цього року.

Не відреагувавши належним чином на це рішення архімандрит Никодим лише обтяжив свою провину перед Церквою.

Взявши до уваги викладені обставини, після обговорення, Священний Синод вирішив:

1. Забороненого у священнослужінні клірика Сумської єпархії архімандрита Никодима (в миру Володимира Кобзаря) визнати винним у порушенні 34 Апостольського правила, 2 правила ІІ Вселенського собору та інших. У стані заборони в священнослужінні архімандрит Никодим продовжував звершувати служіння, без канонічного права свідомо брав участь у самочинних зібраннях, які привласнювали собі назву «Архієрейський собор УПЦ КП», підтримував рішення цих зібрань, спрямовані на розділення Православної Церкви України, співслужив під час незаконних «архієрейських рукоположень» у м. Києві та м. Суми, бувши священником видає себе за архієрея.

2. Як винного у істотному і систематичному порушенні канонічних правил і церковного статуту, впертого і нерозкаяного у таких злочинах – архімандрита Никодима (Кобзаря), клірика Сумської єпархії, позбавити священного сану. Закликати монаха Никодима (Кобзаря) до покаяння у злочинах перед Церквою.

3. Ця постанова Священного Синоду вступає в дію з моменту свого ухвалення і оприлюднення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом одного місяця шляхом офіційного подання відповідного прохання на ім’я Предстоятеля Православної Церкви України.

Митрополит Київський і всієї України Епіфаній
Митрополит Львівський Макарій
Митрополит Хмельницький і Шепетівський Симеон
Митрополит Вінницький і Тульчинський Михаїл
Митрополит Полтавський і Кременчуцький Федір
Митрополит Переяславський і Вишневський Олександр
Митрополит Рівненський і Острозький Іларіон
Архієпископ Сумський і Охтирський Мефодій
Архієпископ Луганський і Старобільський Лаврентій
Архієпископ Тернопільський і Теребовлянський Павло
Архієпископ Житомирський і Поліський Володимир
Архієпископ Харківський і Слобожанський Митрофан
Єпископ Запорізький і Мелітопольський Фотій

* * *

Ухвалено на засіданні Священного Синоду
11 травня 2026 року

Постанова №125

Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)

«Про осудження забороненого у священнослужінні ігумена Михаїла (Ковалюка)»

Відповідно до рішень Священного Синоду від 3 квітня 2026 р. на черговому засіданні Священного Синоду відбувся судовий розгляд справи забороненого у священнослужінні клірика Херсонської єпархії ігумена Михаїла (в миру Миколи Ковалюка). Попри публічне інформування його про виклик на суд Священного Синоду Православної Церкви України за звинуваченнями, які передбачають позбавлення священного сану, на суд він не з’явився, жодних належних прохань чи пояснень на свій захист, в тому числі щодо відкладання судового розгляду, у встановленому порядку не надав, рішенню Священного Синоду не підкорився, продовжуючи священнодіяти у стані заборони.

Беручи до уваги зазначені обставини Священний Синод приступив до судового розгляду справи забороненого у священнослужінні ігумена Михаїла (Ковалюка) за його відсутності та встановив наступне.

Ігумен Михаїл (Ковалюк) станом на 15 грудня 2018 р. перебував у клірі Херсонської єпархії, разом з якою за рішеннями Помісного Собору УПЦ КП від 15 грудня 2018 р. та Об’єднавчого Собору від 15 грудня 2018 р. став кліриком Православної Церкви України.

На підставі участі в антиканонічних діях, спрямованих на розділення Православної Церкви України, ігумен Михаїл з грудня 2020 р. був заборонений у священнослужінні. Перебуваючи у стані заборони в священнослужінні він продовжував брати участь у богослужіннях, а також прийняв 17 грудня 2020 р. неканонічне призначення на єпископа без обрання Священним Синодом і без благословення Предстоятеля Церкви.

Попри те, що ігумен Михаїл (Ковалюк) достовірно знав про зазначене рішення Священного Синоду, він продовжив свідому активну діяльність, спрямовану на розділення Православної Церкви. Після упокоєння Святійшого Патріарха Філарета він самочинно і всупереч церковному порядку, у змові з кількома своїми прихильниками, серед яких є позбавлені священного сану, оголосив «обрання патріарха», проводив дії, які називає «хіротоніями», намагаючись поширювати схизму як в Україні, так і за її межами. Ігумен Михаїл (Ковалюк) від 2020 року і дотепер не виявляє жодних ознак бажання покаяння у своїх антиканонічних діях і їхнього припинення.

Беручи до уваги зазначені обставини Священний Синод у своєму рішенні від 3 квітня 2026 р. оголосив, що проти забороненого в священнослужінні ігумена Михаїла (Миколая Ковалюка) розпочато церковну судову процедуру і його викликано для надання пояснень на чергове засідання Священного Синоду в травні цього року.

Не відреагувавши належним чином на це рішення ігумен Михаїл лише обтяжив свою провину перед Церквою.

Взявши до уваги викладені обставини, після обговорення, Священний Синод вирішив:

1. Забороненого у священнослужінні клірика Херсонської єпархії ігумена Михаїла (в миру Миколая Ковалюка) визнати винним у порушенні 34 Апостольського правила, 2 правила ІІ Вселенського собору та інших. У стані заборони в священнослужінні ігумен Михаїл продовжував звершувати служіння, без канонічного права свідомо брав участь у самочинних зібраннях, які привласнювали собі назву «Архієрейський собор УПЦ КП», підтримував рішення цих зібрань, спрямовані на розділення Православної Церкви України, співслужив під час незаконних «архієрейських рукоположень» у м. Києві та м. Суми, бувши священником видає себе за архієрея.

2. Як винного у істотному і систематичному порушенні канонічних правил і церковного статуту, впертого і нерозкаяного у таких злочинах – ігумена Михаїла (Ковалюка), клірика Херсонської єпархії, позбавити священного сану. Закликати монаха Михаїла (Ковалюка) до покаяння у злочинах перед Церквою.

* * *

Ухвалено на засіданні Священного Синоду
11 травня 2026 року

Постанова №126

Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)

«Про осудження забороненого у священнослужінні ієромонаха Никона (Граблюка)»

Відповідно до рішень Священного Синоду від 3 квітня 2026 р. на черговому засіданні Священного Синоду відбувся судовий розгляд справи забороненого у священнослужінні клірика Одеської єпархії ієромонаха Никона (в миру Юрія Граблюка). Попри публічне інформування його про виклик на суд Священного Синоду Православної Церкви України за звинуваченнями, які передбачають позбавлення священного сану, на суд він не з’явився, жодних належних прохань чи пояснень на свій захист, в тому числі щодо відкладання судового розгляду, у встановленому порядку не надав, рішенню Священного Синоду не підкорився, продовжуючи священнодіяти у стані заборони.

Беручи до уваги зазначені обставини Священний Синод приступив до судового розгляду справи забороненого у священнослужінні ієромонаха Никона (Граблюка) за його відсутності та встановив наступне.

Ієромонах Никон (Юрій Граблюк) станом на 15 грудня 2018 р. перебував у клірі Одеської єпархії, разом з якою за рішеннями Помісного Собору УПЦ КП від 15 грудня 2018 р. та Об’єднавчого Собору від 15 грудня 2018 р. став кліриком Православної Церкви України.

На підставі участі в антиканонічних діях, спрямованих на розділення Православної Церкви України, ієромонах Никон з грудня 2019 р. був заборонений у священнослужінні. Перебуваючи у стані заборони в священнослужінні він продовжував брати участь у богослужіннях, а також прийняв 5 січня 2020 р. неканонічне призначення на єпископа без обрання Священним Синодом і без благословення Предстоятеля Церкви.

Попри те, що ієромонах Никон (Граблюк) достовірно знав про зазначене рішення Священного Синоду, він продовжив свідому активну діяльність, спрямовану на розділення Православної Церкви. Після упокоєння Святійшого Патріарха Філарета він самочинно і всупереч церковному порядку, у змові з кількома своїми прихильниками, серед яких є позбавлені священного сану, оголосив «обрання патріарха», проводив дії, які називає «хіротоніями», намагаючись поширювати схизму як в Україні, так і за її межами. Ієромонах Никон (Граблюк) від 2019 року і дотепер не виявляє жодних ознак бажання покаяння у своїх антиканонічних діях і їхнього припинення.

Не відреагувавши належним чином на це рішення ієромонах Никон лише обтяжив свою провину перед Церквою.

Взявши до уваги викладені обставини, після обговорення, Священний Синод вирішив:

1. Забороненого у священнослужінні клірика Одеської єпархії ієромонаха Никона (в миру Юрія Граблюка) визнати винним у порушенні 34 Апостольського правила, 2 правила ІІ Вселенського собору та інших. У стані заборони в священнослужінні ієромонах Никон продовжував звершувати служіння, без канонічного права свідомо брав участь у самочинних зібраннях, які привласнювали собі назву «Архієрейський собор УПЦ КП», підтримував рішення цих зібрань, спрямовані на розділення Православної Церкви України, співслужив під час незаконних «архієрейських рукоположень» у м. Києві, бувши священником видає себе за архієрея.

2. Як винного у істотному і систематичному порушенні канонічних правил і церковного статуту, впертого і нерозкаяного у таких злочинах – ієромонаха Никона (Граблюка), клірика Одеської єпархії, позбавити священного сану. Закликати монаха Никона (Граблюка) до покаяння у злочинах перед Церквою.

* * *

Повідомлення від Секретаріату
Священного Синоду Православної Церкви України

«Щодо схизматичної діяльності нечисленної групи осіб, які безпідставно використовують найменування Української Православної Церкви Київського Патріархату»

Текст схвалений на Синодальному засіданні 11 травня 2026 р.

Від імені Священного Синоду Православної Церкви України Секретаріат Синоду публічно сповіщає всіх, кого це може стосуватися, що на підставі рішення Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату від 15 грудня 2018 р. та Об’єднавчого Собору в Святій Софії 15 грудня 2018 р., УПЦ Київського Патріархату від зазначеного моменту припинила окреме існування як юрисдикція та релігійне об’єднання, бо цілком і повністю увійшла до складу Православної Церкви України.

Назви «Українська Православна Церква Київський Патріархат», «Київська Патріархія» та похідні від них офіційно державою закріплені за Київською Митрополією УПЦ (ПЦУ), як єдиним універсальним правонаступником релігійного об’єднання УПЦ КП. Використання цих назв без дозволу є порушенням закону.

Діяльність нечисленної групи осіб, яка після упокоєння Святійшого Патріарха Філарета безпідставно і самоуправно оголошує себе «Українською Православною Церквою Київського Патріархату», насправді є невдалою спробою маргінальної групи породити схизму, за чим ясно видно російські інтереси та впливи. Ця група налічує всього декілька осіб, більша частина з яких перебуває поза межами України. Вона не є релігійною організацією, а лише використовує церковні символи та назви у власних інтересах.

Намагаючись надати якесь значення власним діям, ця група прагне залучати до себе подібних до них схизматиків з інших країн, зокрема з Греції, Чехії та інших. Ані до справжніх потреб православних українців закордоном, ані до блага Церкви в Україні такі дії не мають жодного стосунку. Тому Священний Синод категорично засуджує та відкидає їх.

Священний Синод знову, як вже раніше не один раз це робив, категорично заявляє, що особи з числа цієї групи, які видають себе або у майбутньому видаватимуть себе за «єпископів УПЦ Київського Патріархату» – не були і не є єпископами. Вони не належать до ієрархів Православної Церкви України, а їхні самопроголошені титули та звання Православна Церква України ніколи не визнавала і не визнає.

За канонічні злочини Священний Синод на своєму засіданні 11 травня 2026 р. позбавив сану раніше заборонених у священнослужінні осіб – монахів Никона Кобзаря, який іменує себе «патріархом», Михаїла Ковалюка та Никона Граблюка, які називають себе «митрополитами». Ці особи ніколи не були єпископами, а тепер втратили і сан священника, який колись мали. Такі самі канонічні покарання можуть бути застосовані до всіх священнослужителів, які будуть підтримувати схизматичну діяльність зазначеної групи, про що Священний Синод публічно попереджає.

Одночасно засвідчуємо радість з приводу того, що, виконуючи настанову спочилого Патріарха Філарета шукати єдності та миру, близько 20 громад і кліриків, які раніше не мали спілкування з ПЦУ, тобто переважна більшість, вже відновили його. Синод закликає тих, хто ще не примирився з Помісною Церквою – зробити це, на ділі засвідчивши свою любов до Бога і до України.

Від Секретаріату Священного Синоду

* * *

Ухвалено на засіданні Священного Синоду
11 травня 2026 року

Постанова № 127

Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)

«Про зміну найменування та викладення Статуту монастиря в новій редакції»

Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України) постановляє:

1. Змінити найменування СВЯТО – ВВЕДЕНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (код ЄДРПОУ: 36808412):

повне найменування українською мовою: РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «ВВЕДЕНСЬКИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)»;

скорочене найменування українською мовою: РО «ВВЕДЕНСЬКИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ УПЦ (ПЦУ)».

2. Внести зміни та доповнення до статуту РО «СВЯТО – ВВЕДЕНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ» (код ЄДРПОУ: 36808412) шляхом викладення його в новій редакції. Прийняти зазначений Статут в новій редакції.

3. Провести державну реєстрацію внесення змін до статуту (шляхом викладення його у новій редакції), а також державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України

* * *

Ухвалено на засіданні Священного Синоду
11 травня 2026 року

Постанова №128

Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)

«Про зміну статусу, найменування монастиря та викладення Статуту в новій редакції»

Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України) постановляє:

1. Змінити статус релігійної організації «ЖІНОЧИЙ МОНАСТИР НА ЧЕСТЬ БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ВІННИЦЬКО-БАРСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» (код ЄДРПОУ: 44234687) із жіночого на чоловічий монастир.

2. Змінити найменування релігійної організації «ЖІНОЧИЙ МОНАСТИР НА ЧЕСТЬ БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ВІННИЦЬКО-БАРСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» (код ЄДРПОУ: 44234687):

повне найменування українською мовою: РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР НА ЧЕСТЬ БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ВІННИЦЬКО-БАРСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)»;

скорочене найменування українською мовою: РО «ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР НА ЧЕСТЬ БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ВІННИЦЬКО-БАРСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ (ПЦУ)».

3. Внести зміни та доповнення до статуту релігійної організації «ЖІНОЧИЙ МОНАСТИР НА ЧЕСТЬ БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ВІННИЦЬКО-БАРСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» (код ЄДРПОУ: 44234687) шляхом викладення його в новій редакції. Прийняти зазначений Статут в новій редакції.

4. Провести державну реєстрацію внесення змін до статуту (шляхом викладення його у новій редакції), а також державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України

* * *

Ухвалено на засіданні Священного Синоду
11 травня 2026 року

Розпорядження №81

Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)

«Про зміну керівника монастиря»

1. У зв’язку зі зміною керівниці релігійної організації «ЖІНОЧИЙ МОНАСТИР НА ЧЕСТЬ БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ВІННИЦЬКО-БАРСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» (код ЄДРПОУ: 44234687), звільнити з посади керівниці (настоятельниці) монахиню Єлікониду (в миру – Воєводу Олену Василівну), останнім днем виконання функціональних обов’язків вважати 11 травня 2026 року.

2. Призначити на посаду керівника (настоятеля) релігійної організації «ЖІНОЧИЙ МОНАСТИР НА ЧЕСТЬ БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ВІННИЦЬКО-БАРСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» (код ЄДРПОУ: 44234687) архієпископа Вінницького і Барського Павла (в миру – Юристого Василя Володимировича), першим днем виконання функціональних обов’язків вважати 12 травня 2026 року.

3. Провести державну реєстрацію змін до відомостей про релігійну організацію «ЖІНОЧИЙ МОНАСТИР НА ЧЕСТЬ БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ВІННИЦЬКО-БАРСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» (код ЄДРПОУ: 44234687), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України

* * *

Ухвалено на засіданні Священного Синоду
11 травня 2026 року

Постанова №129

Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)

«Про приєднання до лику святих для шанування в Чернівецько-Буковинській єпархії святителя Євгенія Буковинського (архієпископа Чернівецького, митрополита Буковини і Далмації Євгенія Гакмана)»

Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України), розглянувши рапорт голови Синодальної Комісії з питань канонізації святих Преосвященного Симеона, митрополита Хмельницького і Шепетівського, на підставі дослідження Комісією духовного подвижництва архієпископа Чернівецького, митрополита Буковини і Далмації Євгенія Гакмана (+12.04.1873 р.) , постановляє:

– канонізувати і приєднати до лику святих для шанування в Чернівецько-Буковинській єпархії святителя Євгенія Буковинського (архієпископа Чернівецького, митрополита Буковини і Далмації Євгенія Гакмана) (+12.04.1873 р.), затвердивши відповідний Акт канонізації;

– чесні останки святителя Євгенія вважати святими мощами, віддати їх на волю Божу, а у разі повторного віднайдення – віддавати їм належне шанування;

– пам’ять святителя Євгенія святкувати 12 квітня, в день його упокоєння;

– писати ікону преподобного для поклоніння відповідно до визначення VII Вселенського Собору.

Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України

* * *

АКТ ПРО КАНОНІЗАЦІЮ
святителя Євгенія (Гакмана), архієпископа Чернівецького, митрополита Буковини і Далмації

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

«З усіма дбайте про мир та про святість, без якої ніхто Господа не побачить» (Євр. 12:14). Ці апостольські слова стали провідною настановою для видатного ієрарха, невтомного будівничого та молитовного заступника землі Буковинської – митрополита Євгенія (Гакмана).

Настав час Церкві прославити доброчесне життя та жертовне служіння того, хто став першим ієрархом українського проходження на стародавній Буковинській кафедрі. Виходець із побожної селянської родини, він, за Божим промислом, піднявся до вершин церковного управління, явивши світові приклад того, як поєднання християнського смирення та архіпастирської мудрості здатне преобразити життя всього краю.

Святительство владики Євгенія припало на складне ХІХ століття – час національного та духовного пробудження. Його ревність дозволила Буковинській єпархії набути статусу окремої автономної митрополії, що стало запорукою збереження православної ідентичності та української традиції. Особливою турботою святителя була освіта: він став фундатором Чернівецького університету, піклуючись, щоби світло знань було освячене вірою. Його працями у Чернівцях постали величний Свято-Духівський кафедральний собор та архітектурна перлина – Резиденція митрополитів.

Про особисту святість митрополита Євгенія свідчить його нестяжання та безмежне милосердя. Будучи «світлом для світу», він жив скромно, віддаючи власні кошти на потреби вбогих та сиріт.

Господь прославив Свого угодника нетлінням чесних мощей, що було засвідчене у 1914 році. Навіть у часи войовничого атеїзму, коли у 1976 році радянська влада вчинила наругу над усипальницею, чесне тіло святителя було віднайдено знову нетлінними, що стало німим докором гонителям Церкви. Хоча тогочасний режим таємно перепоховав чесні мощі архієрея у невідомому місці, намагаючись знищити народну пам’ять, духом святитель продовжує перебувати зі своєю паствою.

Священний Синод Православної Церкви України, дослідивши подвиг митрополита Євгенія (Гакмана), беручи до уваги факти його молитовного заступництва та раніше засвідчену нетлінність його тіла, двічі зафіксовану документальними свідченнями, на засіданні під головуванням Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, постановив:

– пам’ять святителя Євгенія святкувати 12 квітня, в день його упокоєння;

– писати ікону преподобного для поклоніння відповідно до визначення VII Вселенського Собору.

«Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:16). Молитвами святителя Євгенія, Господи Ісусе Христе Боже наш, утверди нас у вірі, подай Україні справедливий мир та єдність. Амінь.

* * *

Стислий життєпис святителя Євгенія Буковинського

Святитель Євгеній (у мирі Євфимій Гакман) народився 16 березня 1793 року в селі Васловівці на Буковині в побожній селянській родині. Попри скромне походження, завдяки непересічним здібностям та працьовитості, він закінчив Чернівецьку гімназію, а згодом, як стипендіат, – богословський факультет Віденського університету. У 1823 році прийняв чернечий постриг з іменем Євгеній та розпочав служіння у рідному краї як викладач Біблійних студій.

8 травня 1835 року він став першим українцем за походженням, який очолив Буковинську кафедру. Протягом 38 років служіння владика явив взірцеве поєднання християнського смирення та адміністративної мудрості. Саме його зусиллями Чернівці прикрасилися величним Свято-Духівським кафедральним собором, церквою святої Параскеви та архітектурною перлиною – Резиденцією митрополитів. Святитель відіграв вирішальну роль у заснуванні Чернівецького університету, ставши гідним наступником справ святителя Київського і всієї Руси Петра Могили на ниві освіти.

В умовах владарювання імперської монархії Габсбургів владика Євгеній незмінно опікувався національною долею українців Буковини. Він домігся надання українській мові статусу другої урядової в церковному діловодстві та дозволу на звершення нею богослужінь. Був першим маршалком (головою) Буковинського ландтагу, де відстоював автономію краю. Найвищим здобутком його дипломатії стало піднесення єпархії до рангу окремої Митрополії Буковини і Далмації (1873 р.), що врятувало край від асиміляції.

Попри високий статус, святитель жив надзвичайно скромно, мешкаючи на приватних квартирах і віддаючи все своє утримання бідним, сиротам та на будівництво притулків. Відійшов до Господа 12 квітня 1873 року у Відні.

Господь прославив Свого угодника нетлінням тіла, що було офіційно засвідчено. У звітах 1914 року зафіксовано численні випадки чудесних зцілень за молитвами до архіпастиря. У часи радянських гонінь, з метою недопущення паломництва, безбожна влада розорила його усипальницю. Очевидці свідчили, що навіть через 103 роки після упокоєння мощі святого залишалися цілими, не маючи ознак тління. Тодішні можновладці наказали таємно перепоховати чесні останки у невідомому місці на міському кладовищі, аби стерти пам’ять про святого.

Але благодатне «світло у темряві світить, і темрява не огорнула його». Попри приховання мощей, вдячні нащадки зберегли шану до святителя Євгенія як до небесного покровителя Буковинського краю, а Церква прославила його серед святих.

Святителю отче Євгенію, моли Бога за нас!

* * *

Святителю Євгенію Буковинському:

Тропар, глас 4

Церкви Христової окрасо / і землі Буковинської похвало, / віри православної поборнику, / народу Божого просвітителю і храмів будівничий, / святителю отче наш Євгенію, / моли Милостивого Бога, / щоб спас душі наші.

Кондак, глас 4

Прийдіть, діти Церкви Православної, / святителя Буковинського Євгенія у молитві звеличаймо, / християнських чеснот невтомного проповідника, / пастиря доброго і ченця смиренного, / храмів будівничого і віри світильника. / Його ж заступництвом, Христе Боже, / Церкву Православну в єдності утверди, / людей Твоїх в мирі збережи / і подай усім нам велику милість.

Молитва святителю Євгенію Буковинському:

О, добрий наш пастирю і Богомудрий наставнику, святителю Христовий Євгенію Буковинський! Почуй нас, грішних, що молимося до тебе і призиваємо на поміч твоє якнайшвидше заступництво. Поглянь на нас, немічних, всякого блага позбавлених і страхом від зневіри потьмарених. Не залишай нас, угоднику Божий, в полоні гріха, щоби не перебували в ньому на радість ворогам нашим, і не дай нам померти в лукавих діяннях наших. Моли за нас, недостойних, Творця нашого і Владику, перед Яким ти нині з безплотними силами предстоїш. Умилостив до нас Бога нашого в цьому житті і в майбутньому віці, щоби воздав нам не за ділами нашими і не за нечистотою сердець наших, але за Своєю безмірною благістю. На твоє заступництво надіємось, на захист твій уповаємо, на допомогу тебе призиваємо і до твого святого образу припадаємо, просячи: визволи, угоднику Христовий, паству твою від всякого зла, що губить нас, і приборкай хвилі пристрастей та бід, що линуть на нас. Моли, святителю Христовий Євгенію, Премилосердного Бога, щоби дарував рідній землі твоїй Буковинській, Україні нашій і всякій країні християнській та всім людям Своїм мирне життя, а кожному, хто в християнських чеснотах тебе наслідує і в молитві з вірою до тебе вдається – відпущення гріхів, спасіння душі і велику милість, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України

* * *

Ухвалено на засіданні Священного Синоду
11 травня 2026 року

Рішення №54

Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)

«Про внесення змін до Церковного календаря та іменослова Православної Церкви України»

Розглянувши подання Синодальної Календарної комісії Священний Синод вирішив:

Внести до Православного церковного календаря ПЦУ для загальноцерковного шанування у Православній Церкві України імена святих, які також вшановуються в інших Помісних Православних Церквах:

1. Святителя Іларія Піктавійського (367), встановивши день його пам’яті 13 січня;

Примітка: святий є видатним богословом, автором екзегетичних робіт та гімнів. Також він є одним з найвидатніших отців Церкви, котрому вдалося зупинити поширення єресі аріанства на Заході.

2. Праведної Горгонії, сестри свт. Григорія Богослова (372), встановивши день її пам’яті 23 лютого;

3. Святителя Хроматія, єпископа Аквілейського (бл. 406/407), встановивши день його пам’яті 2 грудня;

Примітка: відомий екзегет, проповідник та духовний письменник кінця IV – початку V століть. Був одним із найвідоміших єпископів свого часу і активно листувався зі сучасниками: Амвросієм Медіоланським, Ієронімом Стридонським і пресвітером Руфіном. Завдяки Хроматію Амвросій заохотився до написання екзегетичних творів, Ієронім присвятив йому переклади та коментарі, які написані за його пропозицією, а Руфіна охрестив і був для нього духовним наставником.

4. Родину святителя Григорія Палами: батьків – святого праведного Констанція і преподобної Каллонії, братів – преподобних Феодосія і Макарія та сестер – преподобних Епіхарії та Феодотії, встановивши день їхньої спільної пам’яті 18 грудня;

Примітка: у 2009 році родина святителя Григорія була канонізована Вселенським Патріархатом та Православною Церквою Еллади. У прославленні взяли участь представники Константинопольської, Олександрійської, Антіохійської, Єрусалимської та інших Православних Церков.

5. Преподобного Якова Евбейського (1991), встановивши день його пам’яті 22 листопада;

Примітка: святий один з найшанованіших нових святих у Греції, був відомим духівником, настоятелем монастиря прп. Давида Евбейського, його життя і особистість відзначені багатьма чудесами.

Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України

* * *

Ухвалено на засіданні Священного Синоду
11 травня 2026 року

Рішення №55

Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)

«Про зміну дати святкування Собору Вінницьких святих»

Розглянувши прохання Преосвященного Павла, архієпископа Вінницького і Барського, Священний Синод вирішив:

Перенести дату святкування Собору Вінницьких святих з 1 вересня на 7 вересня та святкувати Собор Вінницьких святих разом із вшануванням Вінницької (Вінницько-Ріжецької) ікони Божої Матері.

Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України

* * *

Ухвалено на засіданні Священного Синоду
11 травня 2026 року

Розпорядження №82

Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)

«Про зміни у складі Синодальних комісій»

1. Вважати завершеними повноваження:

ігумені Єліконіди (Воєводи) як члена Синодальної Комісії у справах монастирів і чернецтва;
Володимира Волковського як члена Синодальної богословсько-літургічної комісії.

2. Включити до складу Синодальної календарної комісії протоієрея Віктора Пушка, викладача Волинської православної богословської академії.

Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України

* * *

Ухвалено на засіданні Священного Синоду
11 травня 2026 року

Розпорядження №83

Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)

«Про зміну керівника (настоятеля) монастиря»

1. У зв’язку зі зміною керівника (настоятеля) релігійної організації «СВЯТОГІРСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР ПОЛОЖЕННЯ РИЗИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ЛЬВІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» (код ЄДРПОУ: 33424806), звільнити з посади керівника (настоятеля) митрополита Львівського Макарія (в миру – Малетича Миколу Івановича), останнім днем виконання функціональних обов’язків вважати 11 травня 2026 року.

2. Призначити на посаду керівника (настоятеля) релігійної організації «СВЯТОГІРСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР ПОЛОЖЕННЯ РИЗИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ЛЬВІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» (код ЄДРПОУ: 33424806) ігумена Онуфрія (в миру – Дзюпина Ярослава Богдановича), першим днем виконання функціональних обов’язків вважати 12 травня 2026 року.

3. Провести державну реєстрацію змін до відомостей про релігійну організацію «СВЯТОГІРСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР ПОЛОЖЕННЯ РИЗИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ЛЬВІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» (код ЄДРПОУ: 33424806), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України

* * *

Завантажити