Послання Архієрейського Собору Православної Церкви України

ПОСЛАННЯ

Архієрейського Собору Православної Церкви України
преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім православним вірним України
з нагоди ювілею 1700-ліття Першого Вселенського собору та 1037-ї річниці Хрещення України-Руси

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Згадуючи сьогодні пам’ять нашого хрестителя і просвітителя, рівноапостольного князя Київського Володимира Великого, згадуючи найбільше з діянь його славного правління – Хрещення України-Руси, нині ми найперше підносимо подяку Богові за всі незліченні благодіяння і дари, джерелом для яких стало просвічення нашого народу світлом Христової правди. Від часу проповіді апостола Андрія Першозваного в наших прадавніх землях – у Криму, Причорномор’ї та Подніпров’ї, протягом подальших століть посіяне зерно євангельського благовістя поступово зростало серед наших предків. І 1037 років тому воно дало багатий плід, коли за прикладом князя Володимира цілий наш народ прийняв православну християнську віру та продовжив розбудову давньої Київської держави вже на християнських засадах.

Відкрита Богом через пророків істина Його закону, що була довершена спасительною хресною жертвою за нас Сина Божого, слово Євангелія і благодать дарів Святого Духа, вилиті у день П’ятидесятниці на повноту Церкви – все це завдяки Хрещенню України-Руси було покладене, як наріжний камінь і основа, у розбудову нашого державного і суспільного життя. Як народ ми обрали приналежність до родини християнських народів, повноправно і незворотно здійснили європейський цивілізаційний вибір. Із княжого престольного Києва, від Матері міст України-Руси, по всій землі нашій і далі на північ та на схід до племен Залісся понесли проповідники церковні світло Євангелія.

Саме тому в цей день ми не лише вшановуємо подію Хрещення України-Руси, згадуючи пам’ять того, хто найбільше потрудився для її звершення – рівноапостольного князя Володимира Великого. Нині ми також відзначаємо громадянське свято – День Української Державності. У такий спосіб ми нагадуємо собі та усім, що витоки і коріння нашої сучасної незалежної держави є в княжій Київській державі, в основу якої було покладене прагнення наших предків у суспільному житті та народному управлінні виконувати волю Божу, пізнану завдяки Хрещенню та просвіченню вченням Євангелія і наукою Христової Церкви.

Все це, однак, повинно бути не лише предметом для історичних спогадів, хоча і вони є важливими, особливо з огляду на постійні намагання з різних сторін знищити, спотворити або приховати правду про первородство Києва. Спотворити знання про княжу Русь як прадавню українську державу, спадок якої брехливо і безпідставно намагається привласнити собі російська імперія зла. Християнська основа та європейська ідентичність Київської княжої держави України-Руси повинна бути світоглядним дороговказом і для нас, для сучасного покоління українського народу.

Нам належить захистити зроблений нашими предками понад тисячоліття тому вибір, ствердити Україну як справжню європейську державу. Водночас нам, як православним християнам, належить дбати, щоби закон Божий, правда Євангелія і зараз звучали та втілювалися у життя суспільне і державне.

Україна – вільна, демократична країна, яка поважає свободу совісті та віросповідання для всіх. І саме тому ця свобода і демократичні засади дають нам, як православним християнам, можливість свідчити свою віру не лише у храмах чи приватно, але і в суспільному просторі та в державному житті. Божі заповіді були відкриті нашому народу не для того, щоби їх лише знати, але для того, щоби ми прагнули повсякденно втілювати їх у житті, у наших рішеннях і вчинках. Щоби на нас також справджувалися слова Господа Ісуса Христа: «Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:16). Тож наше покликання, як християн, полягає в тому, щоби власним добрим християнським життям і прикладом преображати наші громади, суспільство і державу, наповнюючи їх світлом правди Євангелія та добрими ділами, які чиняться як плід Божої науки.

Саме тому настільки важливо є для всіх нас вивчати, знати та втілювати у власне життя Божественну істину. А точним пізнанням цієї істини завдячуємо ми зокрема і тій події, ювілей якої згадує та вшановує цього року весь християнський світ. 1700 років тому в Нікеї був скликаний Перший Вселенський собор, на якому через ієрархів з усіх місцевих громад Вселенської Церкви Христової була стверджена істина правдивого віровчення, а єретичне зловірʼя Арія було засуджене.

Нікейський собор став живим втіленням соборної природи Церкви, незмінним, єдиним і вічним Главою якої є Господь Ісус Христос. Як дар Святого Духа в день П’ятидесятниці був отриманий собором перших учнів Христових, так і утвердження істини є соборним обов’язком не одного чи декількох, але повноти Церкви. Не одній людині та навіть не якійсь окремій спільноті Бог доручив бути зберігачами віри та благодаті, але дар цей подав повноті церковній, найвищим і повновладним виразником якої стали Вселенські собори.

Завдячуючи отцям Нікейського собору ми маємо точно сформульоване свідчення правдивої віри, яке вже 17 століть незмінно звучить у Символі віри та буде так само незмінно, без якогось новітнього доповнення чи виключення, проголошуватися Церквою до кінця віку. Бо віра отців Нікейського собору – це віра апостольська, це віра православна, це віра, яка Вселенну утвердила.

Цю істинну і спасительну православну віру народ наш у час Хрещення і просвічення прийняв від Матері Церкви Константинопольської. Цю апостольську православну віру з покоління в покоління зберігали, свідчили та передавали наступникам наші предки, відкидаючи спроби змінити, спотворити чи заперечити її. І нині цю саму віру ми сповідуємо і маємо захищати від новітнього єретичного вчення «русского міра» так, як отці нікейські захищати правду Євангелія від арієвої єресі.

Минулого року Архієрейський Собор нашої Помісної Церкви засудив і відкинув лжевчення «русского міра» як базоване на єретичних засадах етнофілетизму, маніхейства та гностицизму. І нині, в рік ювілею 1700-ліття Першого Вселенського собору, ми знову закликаємо Повноту Церкви Христової викривати, відкидати та засуджувати це новітнє єретичне людиновбивче вчення «русского міра», а всіх, хто отруєний ним – закликаємо до покаяння і виправлення.

Дорогі брати і сестри!

З нагоди свята Хрещення України-Руси, в День Української Державності та в рік ювілею 1700-ліття Першого Вселенського собору Собор Архієреїв Православної Церкви України закликає на всеукраїнську паству Боже благословення, зичить Силам оборони України Господньої допомоги у боротьбі з російською агресією та перемоги над супротивником. Закликаємо милість Божу на весь наш народ, просимо Божої допомоги для Президента України та для всіх, хто здійснює служіння Українській державі.

Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!

Від імені Архієрейського Собору Православної Церкви України –

Епіфаній
Митрополит Київський і всієї України

14 липня 2025 р.
м. Київ