Спаситель є відкритим для кожної людини, яка готова через віру прийняти Його, – Митрополит Епіфаній

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у двадцять четверту неділю після П’ятидесятниці та в день вшанування памʼяті преподобного Паїсія Величковського

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Апостольське читання, яке нині подається нам з Послання до Ефесян, зосереджує нашу увагу на подоланні через Христа і у Христі давньої ворожнечі. Про яку ворожнечу йдеться?

Головна ворожнеча, яку здолав Спаситель, яку убив на хресті через Свою викупну жертву (Еф. 2:16), – це ворожнеча між людьми і Богом. Ворожнеча ця виникла як наслідок гріхопадіння. Людство відступило від Творця і продовжувало з покоління в покоління занурюватися в безодню гріховну. Між Господом і сотвореною за Його образом людиною виникла духовна прірва, яка все більше розширювалася і поглиблювалася. Наслідком примноження гріхів стало те, що більшість народів взагалі забули про істинного Бога. Замість Нього під виглядом різних божків та ідолів люди стали поклонятися тим бісам, які спокушали їх до гріха.

Щоби загибель у безодні зла для людей не стала остаточною і безповоротною, Господь створив народ, навколо якого звів духовну огорожу закону. Часом можна почути вираз, що народ цей був «обраний Богом». Однак ми знаємо, що коли Господь покликав Авраама вийти в обіцяну землю, ніякого народу ще не існувало, а сам цей його майбутній прабатько і патріарх був бездітним.

Отже народ, якому Господь мав дати заповіді для боротьби з гріхами та серед якого мав оберігати пізнання істинної віри, був не просто обраний серед інших народів за якимись визначними якостями, але був створений. Бог створив його, вивівши від бездітного Авраама і неплідної Сарри численних нащадків, навколо яких заради духовного захисту, як стіни навколо фортеці, були поставлені заповіді закону.

Як міські мури, обмежуючи відносно малий простір, захищають мешканців, що живуть всередині, від зовнішніх небезпек, так і стіна старозавітного закону обмежувала народ Ізраїля. Вона захищала серед цього народу пізнання істинного Бога, аби не було знання це знищене навколишнім морем язичницьким.

Однак стіна закону, хоча і виконувала призначену їй мету відділяти тих, хто знає істинного Бога, від усіх інших, хто поклонявся ідолам, все ж сама собою не могла вона ані перших, ані других звільнити від влади гріха та від смерті. Ті, хто перебували в огорожі закону, тобто юдеї, були ближчими до Бога, ті, хто залишалися поза цією огорожею, тобто язичники – були далекі від Нього. Але всі вони перебували під владою гріха. Всі вони, як люди, залишалися відділеними від Творця прірвою зла.

Через викупну жертву на хресті Син Божий здолав цю прірву. Він знищив ту перешкоду, яка відділяла творіння від Творця. Він примирив у Собі земне з небесним, тимчасове – із вічним, людство – із божеством. Тому Він, як Боголюдина, справді є мир наш. Бог і людство були віддалені між собою прірвою зла, але Христос, як свідчить нам апостольське слово, «створив з обох одне i зруйнував перепону, яка стояла посередині, скасувавши ворожнечу плоттю Своєю, а закон заповідей вченням, щоб з двох створити в Собі Самому одну нову людину, вчинивши мир» (Еф. 2:14-15).

Зруйнувавши перешкоду гріха, яка розділяла Творця і людину, Христос тим самим зруйнував першопричину розділення між народами. Допоки не прийшов Месія, Який примирив у Собі Бога і людство, стіна старозавітного закону була захисною огорожею навколо народу, в якому Бог зберігав пізнання істини про Нього і надію на спасіння. Але коли Месія прийшов і звершив усе необхідне для подолання влади зла на людьми, тоді потреба в стінах старого закону відпала.

І про зруйнування цієї стіни, цього відчуження між колишніми юдеями і колишніми язичниками, свідчить апостол Павло. До приходу Месії юдеї були ближчими у пізнанні до Бога, ніж язичники. Але Христос прийшов і відкрив Себе для всіх народів, а не для якогось одного з них. Тому Спаситель є відкритим для кожної людини, яка готова через віру прийняти Його.

Якщо до пришестя Христового приналежність людини до того чи іншого народу, до юдеїв чи до язичників, мала духовне значення, то нині, у новозавітній час, через Христа, як свідчить нам апостол Павло, «i ті й інші маємо доступ до Отця в одному Духові. Отже, ви вже не чужі і не пришельці, а співгромадяни святим і свої Богові» (Еф. 2:18-19) – звертається Павло до всіх християн, незалежно від їхнього попереднього походження.

Дорогі брати і сестри! Підсумовуючи наші роздуми над апостольськими словами, маємо твердо усвідомити дві істини. Першою є та, що перешкоду зла і гріха, яка розділяє людей і Бога, вже подолано нашим Спасителем Господом Ісусом Христом. Тому кожна людина, яка шукає звільнення від влади зла та від наслідків гріхів, повинна прийти до Христа, увірувати в Нього, прийняти Його. Бо лише Він один є Тим, у Кому людина може знайти справжній мир з Богом.

Друга ж істина полягає в тому, що коли раніше, до приходу Месії, певне духовне значення мала належність конкретної людини до народу Ізраїля, бо саме цьому народу було дано закон і серед нього підтримувалося знання про істинного Бога, то в час Нового Завіту стіни закону втратили своє давнє значення. Від часу явлення Христа всі, хто вірує в Нього, стали одним народом, співгромадянами святим і своїми Богові. Тож хоча за умовами тимчасового земного буття розрізнення від людьми залишається, існують різні народи та культури, існують інші відмінності – всі вони не є і не можуть бути перешкодою для людини, яка хоче бути близькою до Бога. Адже умовою досягнення цього єднання є лише правдива, жива та діяльна віра в Христа, виявити яку може і здатна кожна людина, незалежно від приналежності до того чи іншого з народів земних.

Дорогі брати і сестри! Сьогодні, за сорок днів до Різдва Христового, ми розпочинаємо шлях посту, шлях нашого власного духовного приготування та відновлення, аби дійсно відповідати тому покликанню, яке є у кожного з нас – мати мир та єдність з Богом. Ми, як християни, знаємо, що Спаситель вже народився і вже прийшов у цей світ. Однак спокуси, гріхи, зло світу цього постійно віддаляють нас від життя, повною мірою згідного із цим нашим знанням. Стародавня гріховна ворожнеча проти Бога знову і знову намагається укорінитися в нас, щоб як кукіль, як терня заглушити слово Боже в нашій душі та не дати цьому слову зрости і бути плідним. Тому ми потребуємо такого постового та святкового щорічного особливого нагадування, що Христос народився, що Він вже прийшов і що ми маємо в Ньому і через Нього – мир з Богом.

Нехай Господь благословить добрими плодами час нашого постування, щоби ніякі перешкоди та обставини віку цього не ставали нам на заваді щиро прийняти Месію, радіючи Його Різдву. Прийняти і прославити у словах та самим життям Того, Хто зруйнував ворожнечу і приніс на землю мир з Богом для кожної людини, яка бажає мати цей спасительний мир. Амінь.