Виступ Предстоятеля ПЦУ на зустрічі ВРЦіРО з Премʼєр-міністром України

Шановна Юлія Анатоліївна! Шановні Тетяна Василівна та Олена Олександрівна!

Шановний Віктор Євгенович! Дорогі брати – глави та представники Церков і релігійних організацій України!

Шановні учасники зустрічі!

Найперше хочу подякувати Вам, Юлія Анатоліївна, за зустріч, яка є свідченням продовження конструктивної інституційної співпраці між релігійною спільнотою України та українським Урядом. В цьому контексті слід згадати кілька цифр. 35 років тому парламент ще УРСР ухвалив новий Закон про свободу совісті та релігійні організації, який позначив завершення семи десятиліть системних гонінь радянської держави проти релігії та віри і поступовий перехід до партнерської моделі державно-церковних відносин. Моделі, яка базується на невтручанні релігійних організацій у політичну діяльність та невтручанні держави у релігійну діяльність, але передбачає конструктивну взаємодію держави та релігійної спільноти, їхнє партнерство, спрямоване на благо суспільства.

Цього року відзначатиметься 35-ліття відновлення державної Незалежності України. І ми, як представники релігійної спільноти України, вважаємо, що українські Церкви та релігійні організації є невідʼємною частиною громадянського суспільства нашої Батьківщини. Тому наша конструктивна співпраця між собою, наша партнерська взаємодія, як обʼєднаної релігійної спільноти  України, з гілками державної влади та іншими інституціями українського громадянського суспільства, з нашими міжнародними партнерами є вагомим внеском у розбудову сучасної України.

Свідченням усвідомлення українськими Церквами та релігійними організаціями своєї відповідальної місії перед українським народом, перед громадянським суспільством та державою є успішна праця Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. Цього року ми відзначатимемо 30-ліття від часу її створення. Наша Рада є унікальною платформою взаємодії на засадах рівноправного партнерства та взаємної поваги, яка обʼєднує основні релігійні спільноти України – християнські, мусульманські та юдейські, що разом представляють приблизно 90% релігійної мережі нашої країни.

Як Предстоятель Православної Церкви України, найбільшого релігійного обʼєднання як за рівнем суспільної підтримки, фіксованим соціологами, так і за кількістю реально діючих релігійних громад, хочу засвідчити, що ми глибоко цінуємо державно-церковне партнерство та нашу міжконфесійну співпрацю. Переконаний, що унікальний досвід, який ми накопичили та використовуємо, є важливим внеском у загальну стійкість українського народу перед численними викликами, в першу чергу – перед російською гібридною агресією.

З усією відповідальністю вкотре хочу публічно підкреслити: наша помісна Православна Церква України не є державною Церквою, нею не була і ми не прагнемо такою бути. Різні негативні приклади одержавлення релігійних інституцій, про які ми добре знаємо, зокрема за російською моделлю, неспростовно свідчать: найкращою і для Церкви, і для держави, і для суспільства є саме модель партнерської співпраці релігійних організацій та держави, модель рівноправності релігійних обʼєднань перед законом – та модель, яку і наша Церква, і всі ми, як Рада, прагнемо в Україні надалі втілювати в життя.

Ми не державна Церква, але ми державницька Церква – ми Церква, якій не байдужа доля нашої української держави, нашого суспільства, українського народу. Як невідʼємна частина громадянського суспільства України, ми бачимо свій обовʼязок разом з усіма іншими партнерами працювати на благо народу.

Російська агресія проти України має гібридний характер. Одним з вимірів цієї агресії є релігійна сфера. На жаль ми є свідками того, як в Росії діяльність релігійних спільнот перетворюється на зброю. В першу чергу це стосується Московського Патріархату. Але так само, в унісон з Кремлем, діють й інші основні російські релігійні центри – протестантські, мусульманські, юдейські, буддистські. Всі вони використовуються для пропаганди ідеології «русского міра» та рашизму, для виправдання збройної агресії проти України як в самій Росії, так і на міжнародній арені.

Особливо небезпечною та ганебною в цьому контексті є діяльність Московського Патріархату та його очільника Гундяєва – патріарха Російської Церкви, який проголошує вчення про «священну війну» проти України. Все це засуджено не лише нашою Церквою та у численних заявах нашої Ради, але також цього року було засуджене Конференцією європейських церков.

Для захисту від викликів російської гібридної агресії проти України у релігійній сфері необхідно було вживати рішучі дії. Саме тому і наша Церква, і Рада підтримали зміни до законодавства, спрямовані на захист конституційного ладу. Російська держава-терорист не повинна мати жодної змоги використовувати українські релігійні організації як інструмент для поширення свого ворожого впливу.

Хочу від себе особисто та як член Ради засвідчити нашу вдячність Державній службі України з етнополітики та свободи совісті, Віктору Євгеновичу Єленському, який її очолює, за конструктивну співпрацю. Ми просимо Уряд та особисто Вас, Юлія Анатоліїна, продовжувати підтримувати роботу цієї Державної служби.

Хочу також подякувати Віце-премʼєр міністру з гуманітарної політики України – Міністру культури Тетяні Василівні Бережній і всій команді міністерства. Ми маємо з ними плідну та конструктивну співпрацю, що дозволяє позитивно розвʼязувати численні нагальні питання. Також конструктивну співпрацю ми маємо і з багатьма іншими складовими Уряду – з Міністерством освіти і науки, Міністерством закордонних справ та багатьма іншими.

У цьому контексті для нас надзвичайно важливим було рішення Уряду віднести релігійні організації до критичної інфраструктури. Адже роль релігійних спільнот України в опорі російській гібридній агресії та у збереженні стійкості і єдності українського суспільства – важко переоцінити. Практична імплементація цього рішення, удосконалення механізмів обміну необхідною для цього інформацією – залишаються нашим спільним пріоритетом. ДЕСС разом з Міністерством цифрової трансформації та іншими інституціями роблять велику роботу. Але ми би просили по можливості з боку Уряду підтримувати потреби Державної служби у збільшенні ресурсів, у наборі більшої кількості спеціалістів, адже обʼєми роботи та рівень її відповідальності – дуже великі.

Також для нас важливим залишається питання економічної складової життя релігійних організацій. Враховуючи попередній успішний досвід та напрацьовані механізми, ми просимо продовжити їх і на наступний період. Щоби комунальні витрати релігійних організацій, зокрема оплата за газ та електроенергію, враховуючи неприбутковий та суспільно важливий характер діяльності, не були прирівняні до комерційних установ.

Для всіх нас одним з актуальних питань є капеланське служіння. Ми маємо істотне зрушення у питанні формування медичного капеланства, є співпраця у пенітенціарній сфері. Але найбільшим напрямком у капеланському служінні безперечно залишається військове. Ми конструктивно співпрацюємо як між собою, так і з державою, аби забезпечити службу військового капеланства гідними служителями, розвивати та вдосконалювати цю сферу нашої праці. Водночас залишаються актуальними низка питань, які потребують рішень з боку Міністерства оборони та військового командування. Просимо Уряд сприяти тому, щоби ця конструктивна робота поглиблювалася.

Ми, як релігійна спільнота, свідомі того, що не лише зараз, під час війни, але і потім, в мирних умовах, існуватимуть численні виклики. Одним з них є наростання демографічної кризи. Тому ми готові до більш глибокої та активної співпраці задля того, щоби підтримувати українські родини, захищати батьківство та дитинство, Всі разом ми повинні створювати умови, щоби в Україні в родинах народжувалися та якісно зростали і отримували належне виховання нові покоління нашого народу. Це є стратегічне завдання з перспективою на десятиліття вперед. Без формування та реалізації програм захисту та підтримки батьківства – наш народ в перспективі століття може просто зникнути. І без поєднання зусиль держави та громадянського суспільства неможливо досягти успіху в протидії цій загрозі.

На завершення хочу наголосити на нашій готовності активно співпрацювати у питаннях оновлення законодавства. Бо у минулому ми не раз мали негативний досвід, коли держава ухвалювала нові загалом хороші закони, але в них не враховувалися природа і специфіка життя релігійних організацій. Тож просимо, щоби зміни, які плануються на майбутнє, були вільні від таких небезпек. Щоби не доводилося потім у тривалих дискусіях та у складних процесах поновлювати права релігійних організацій, які держава необдумано обмежувала. Просимо долучати нас на етапі розробки проектів нових законів чи урядових рішень, коли йдеться про нашу діяльність, про питання реєстрації, про майнові питання, тощо.

І насамкінець хочу, користуючись нагодою, запросити Вас, Юлія Анатоліївна, представників Уряду, на нашу ювілейну урочистість з нагоди 30-ліття Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. Ми будемо відзначати цю дату 16 липня, на наступний день після Дня української державності. Письмове офіційне запрошення ми передамо, але користуючись нагодою нашого спілкування, хочемо зробити це також і особисто.

Ще раз дякую за цю зустріч та зичу Вам, Юлія Анатоліївна, та всій команді Уряду успіху і Божого благословення в праці!