Відбулося наречення архімандрита Рафаїла (Жигала) на єпископа Макарівського

У домовому храмі на честь святителя Миколая Чудотворця при Митрополичій резиденції у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі 3 квітня 2026 року відбулося наречення архімандрита Рафаїла (Жигала) на єпископа Макарівського, вікарія Київської єпархії, якого сьогодні було обрано на засіданні Священного Синоду.

Обраний на архієрейське служіння архімандрит Рафаїл звернувся до Предстоятеля Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія та єпископату зі ставленицьким словом:

«Ваше Блаженство! Преосвященні владики! Дорогі отці співслужителі! Дорогі брати і сестри!
Нинішній день у житті засвідчує для мене дивовижність Промислу Божого. Бо Господь є найкращим упорядником людського життя, особливо коли довіряєш своє життя Богу. Цьому повчає і святий апостол Петро: «Усі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він піклується про вас» (1 Пет. 5:7). Тож зі всією відповідальністю і послухом приймаю це обрання з волі Божої на найвищу ступінь священства та визначення Вашого Блаженства і Священного Синоду Православної Церкви України бути мені єпископом Макарівським, вікарієм Київської єпархії.

Розумію, яку відповідальність покладає на мене Господь через нашу Українську Православну Церкву, усвідомлюю всю складність майбутнього служіння, але як християнин не сподіваюся лише на свої сили, а шукатиму їх у невичерпному джерелі благодаті, яким є Христос. Апостол Павло, повчаючи апостола Тимофія, котрий теж у молодому віці був обраний на проповідь і апостольське служіння, просив його насамперед «звершувати молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей…» (1 Тим. 2:1). Тому і єпископ, як очільник місцевої Церкви, найпершим завданням має поставити перед собою молитву, Божественну літургію, у якій проситиме «за всіх і за все».

Кожен серед нас християн є різним, кожен має різні дари Святого Духа, кожен поставлений у Церкві на різне служіння, але ми всі разом робимо спільну справу та всі йдемо одним шляхом і в одному напрямку до Божого Царства, у яке Він нас кличе. Але єпископ, як старший серед пастирів, повинен вести, першим показувати приклад та завжди вдосконалюватись. Тому ще і ще складаю у своєму серці повчання великого апостола Павла: «Шукай праведності, побожності, віри, любові, терпеливості та лагідності. Борися добрим подвигом віри, тримайся вічного життя, до якого ти був покликаний…» (1 Тим. 6:11-12).
Архієрей – це батько для пастви. А головним обов’язком батька є навчання і наставляння дітей у Законі Господньому, тому проповідь Слова Божого стане для мене наріжним каменем служіння. Батьківство це ще і піклування про кожного, відповідальність за хворих і відкинутих, самотніх і занедбаних, про тих, які впали й не в силах підвестися, за голодних, людей у різних потребах – усіх, про кого Христос згадує в притчі, бо все, що робимо іншим, робимо Самому Господу Ісусу Христу. Допоможи Боже послужити для кожного всім, чим зможу! Прошу у Всемилостивого Господа, щоб запалив мій світильник для служіння Йому, щоби завжди палало моє серце до справ добра і милосердя.

Єпископське служіння звершуватиму для слави Божої за словами псалмоспівця Давида: «Не нам, Господи, не нам, – Імені Твоєму дай славу заради милості Твоєї і правди Твоєї» (Пс. 115:1). Бо ж усе в цьому світі минає, але слава Господня є вічною. «Бо ми нічого не принесли у світ і нічого не можемо винести» (1 Тим. 6:7). Пам’ять про це нехай буде перед моїми очима по всі дні життя.

Два роки тому я сподобився брати участь у віднайденні мощів святителя і Митрополита Київського Рафаїла. А через пів року отримав його як небесного заступника у чернечому постризі. Його дивовижне життя, його плідне служіння, його святительський приклад надихають мене старанно служити і працювати на благо нашої Православної Церкви України. Тож молися за мене, святителю Рафаїле, завжди перед престолом Господнім!

Священне Писання вчить нас бути за все вдячними. «Завжди радійте, невпинно моліться, за все дякуйте, бо така Божа воля в Ісусі Христі щодо вас» (Сол. 5:16). Тому з радістю, яка охоплює мене у цей день, хочу скласти подяку перед Всемогутнім Богом, за дар життя і дар покликання. За те, що Він ніколи не залишав мене самотнім, а підтримував своєю благодаттю.
Вклоняюсь і дякую моїм батькам, протоієрею Богдану і матінці Любові, які привели у цей світ, були завжди прикладом, виховували у страху Божому, привили любов до Церкви та постійно підтримували на обраному шляху. Дякую брату і сестрам, з якими зростали і які назавжди залишаються найкращими друзями.

Дякую вчителям і наставникам, які з любов’ю викладали різні науки. Усім, хто був зі мною у різні періоди на моєму життєвому шляху, однокурсникам, друзям та рідним. Нехай Господь береже усіх вас.
Щира подяка духовним школам, які плекали любов до богослужіння та богословського вчення. В особі ректора, отця Ярослава, дякую моїм викладачам, а тепер і колегам, за ваше невтомне служіння церковній науці.

Дякую преосвященним архієреям та численному духовенству з якими знайомий, з якими проходив шлях свого становлення як священнослужитель. Щира подяка колегам із синодальних відділів і комісій, у яких несу свій послух, за спільну працю на користь Церкви і допомогу.

Складаю подяку працівникам Київської Митрополії, з якими постійно працюю, дякую за те, що кожен з вас є у моєму житті.
Духовний центр нашої Церкви – Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир відіграв визначну роль у моєму житті, став другим домом, бо тут пройшли всі роки мого священнослужіння, тут я був рукопокладений у священний сан, а пізніше став ченцем у братії цієї священної обителі. Тому щиросердно дякую Вам, владико Агапіте, та всій у Христі братії за терпіння і любов до мене недостойного, за повчання, спільні молитви та період спільного духовного зростання. Прошу і надалі підтримувати мене у молитвах.

Ваше Блаженство! Без сумніву найбільшою є Ваша заслуга у сьогоднішньому дні. Тому по-синівськи і щиро хочу подякувати Вам. З Вашого благословення розпочався мій шлях служіння Православній Церкві України і з покладання Ваших святительських рук розпочався мій шлях священнослужителя. Ви завжди, як люблячий батько, підтримували у часи випробувань, настановляли, коли оступався, і стали вчителем у служінні. Ваш приклад терпеливості, розуміння, прощення і любові, яку проповідуєте власним життям, завжди буде дороговказом у майбутньому архієрейському служінні. Дякую дорогий учителю! Дякую за постійну довіру до мене і за можливість і надалі трудитися поряд з Вами помічником і вікарієм Київської єпархії.

Дякую повноті нашої помісної автокефальної Православної Церкви України, в особі членів Священного Синоду, за висловлену довіру і обрання.

Тож прошу ваших молитов до Пресвятої Трійці, яка джерелом буття цього світу, прошу молитов до  Пастиреначальника Христа, щоби бути мені добрим пастирем його стада, прошу молитов до Його Пречистої Матері, щоб її заступництво і покров завжди були наді мною, прошу молитов до Того, Хто покликав мене сьогодні, щоб я міг служити йому у вірі, надії та любові, амінь».

Завершився чин наречення уставним многоліттям.

Пресслужба Київської Митрополії
Української Православної Церкви (ПЦУ)