Свято Преображення оновлює в нас усвідомлення того, що сталося заради нашого спасіння – Бог відкрив нам шлях до єднання з Ним, – Митрополит Епіфаній

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в день свята Преображення Господнього

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю усіх зі святом Преображення Господнього. Особливо ж вітаю з престольним святом духовенство, ктитора і громаду цього ставропігійного Преображенського соборного храму.

З нагоди свята нині ми чуємо такі слова з Другого Послання апостола Петра: «Ми сповістили вам силу і пришестя Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитромудрими байками, а бувши очевидцями Його величі. Бо Він прийняв від Бога Отця честь і славу, коли від величної слави дійшов до Нього такий голос: «Цей є Син Мій улюблений, у Якому Моє благовоління». I цей голос, що зійшов з небес, ми чули, перебуваючи з Ним на горі святій» (2 Пет. 1:16-18).

Як ми добре знаємо, до свого покликання Симон, якого Спаситель за міцність віри назвав Петром, що означає «камінь», був простим рибалкою. Він був побожною людиною, але не мав глибокої освіти у словах Писання та богослов’я. Тим більше він не був обізнаний у філософських теоріях елліністичного світу.

І саме на прикладі Симона-Петра справдилися слова апостола Павла: «Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу обрав Бог, щоб посоромити сильне; і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, – щоб ніяка плоть не хвалилася перед Богом» (1 Кор. 1:27-29). Для одкровення Своєї божественної слави, для засвідчення того, що Він є не лише Пророк і Учитель, але істинний Син Божий та Месія, Господь Ісус Христос кличе зійти на гору не філософів і книжників, мудреців віку цього, не царів та правителів, могутніх владою, але кличе трьох найбільш відданих учнів. І перед ними Він преображається, вони бачать Його сяяння несотвореним божественним світлом, вони бачать і чують свідчення двох найбільших пророків старозавітного часу, Мойсея та Іллі. А потім чують і голос Самого Отця Небесного: «Цей є Син Мій улюблений, у Якому Моє благовоління».

Не всіх апостолів кличе Спаситель на гору, але тих, хто міг, через вже наявну в них глибоку віру, прийняти велике одкровення. В час Старого Завіту навіть Мойсей, названий боговидцем, бо він розмовляв з Богом один на один, не міг бачити велику славу Божу. Вчора з читання святкової паремії з книги Вихід ми чули такі слова Господні, сказані Мойсею: «лиця Мого не можна тобі побачити, тому що людина не може побачити Мене і залишитися в живих» (Вих. 33:20). Не можна не тому, що Бог навмисно приховує Себе, але тому, що тоді в людстві ще повновладно діяв гріх, який віддаляє нас від Господа.

Однак через втілення Сина Божого непрохідна відстань між людиною і Творцем, яку неможливо було здолати навіть великому пророку Мойсею – скоротилася. Бо, як промовляє до нас євангелист Іоан, свідок Преображення: «Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця».  (Ін. 1:14). Через власні зусилля та філософію ані людство загалом, ані навіть мале число його найкращих представників, які відрізнялися мудрістю та слухали голос совісті, не було здатне піднятися до вершин богопізнання, бо на перешкоді цьому стояв гріх. Той гріх, який спотворив людську природу, викривив розум людини, спонукав її замість єднання з Творцем – тікати від Нього, ховатися, діяти всупереч Його волі.

Однак Бог не бажав, щоби людина остаточно загинула і назавжди залишилася у рабстві злу. Тому Отець Небесний посилає у світ Сина Свого, завдяки Якому стає можливим преображення самої людини і всього творіння. В Собі Самому Христос на горі показує апостолам, що віднині є можливим єднання Бога і творіння, що і природа людська, і навіть матеріальний світ, до якого належав одяг Спасителя, здатні наповнюватися несотвореною благодаттю та являти божественну славу.

У словах свого Послання апостол Петро нагадує нам про те, свідком чого він став на горі – про явлення божественної слави Христа та про свідчення Отця Небесного. Нагадує апостол про це не заради підкреслення значення самого себе, як свідка, але заради того, щоби всі інші, хто не був присутній на горі в момент Преображення, повірили та жили згідно з цією вірою, змінюючи, преображаючи власне життя.

Слово Старого Завіту дає закон: «Недостатньо одного свідка […] за словами двох свідків, або за словами трьох свідків відбудеться [усяка] справа.» (Втор. 19:15). Два свідки – пророки Мойсей та Ілля – свідчать про служіння, яке Ісус звершує як істинний Месія-Спаситель. Третім свідком стає Сам Отець Небесний, Який, вказуючи на Ісуса Христа, промовляє до апостолів, а через них – до кожної людини: «Цей є Син Мій улюблений, у Якому Моє благовоління». І три апостоли свідчать нам, що бачили явлення слави Божої та чули слово одкровення.

Тож, дорогі брати і сестри, нинішнє свято Преображення і слова Писання, які ми чуємо з цієї нагоди, оновлюють в нас усвідомлення того, що саме сталося заради нашого спасіння – Бог відкрив нам шлях до єднання з Ним. Він преобразив людську природу, звільнивши її від панування темряви, і дає можливість такого преображення кожному, хто через віру прийме Його. Бо, як свідчить апостол Петро, Спаситель кличе, щоб ми «стали причасниками Божого єства, віддалившись від пануючого в світі розтління» (2 Пет. 1:4).

Тож нехай спогад і свідчення про Преображення Господнє допомагають кожному з нас на шляху досягнення нашого власного преображення та наповнення світлом благодаті. Амінь.