Завдяки подвигу наших попередників, завдяки їхній жертовності – Україна є, Україна живе, Україна має власну державність і має власну автокефальну і помісну Православну Церкву, – Митрополит Епіфаній

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в неділю всіх святих землі Української

Преосвященні владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Цього недільного дня ми особливо вшановуємо всіх святих нашої рідної української землі. Всіх тих, хто своїм походженням, життям та подвигами пов’язані з Україною – проповідників Божого слова, побожних ієрархів та благовірних правителів, подвижників, мучеників та сповідників. Святкування це пов’язане із вшануванням П’ятидесятниці так само, як вшанування нами всіх святих, яке звершувалося минулої неділі. Бо як загалом всі святі, так і святі, прославлені в Україні-Русі, є плід дії Духа Святого.

Писання ясно свідчить нам, що ця дія Святого Духа виявляється серед християн у різноманітних дарах. Різні люди різною мірою являють плоди тих дарів, які Бог щедро подає нам.

Хтось, як мудрий і вірний служитель, примножує Божий талант і стає прикладом святості для багатьох. Одні працюють багато, і тому багато отримують. Інші ж, хто менше працює, і плоди має більш скромні. А хтось навпаки – занедбує дари, закопує талант в землю, розмінює його на гріховні принади світу цього. Ми, як православні християни, повинні брати для себе за взірець святих – тих, хто багато потрудився, виконуючи волю Божу. Щоби і нам, проживши життя земне, досягнути Царства Небесного, якого святі сподобилися.

Шлях до цього Царства – складний і тернистий. Це шлях несення свого хреста, шлях жертовності та боротьби зі злом. На цьому шляху без допомоги та підтримки ми не можемо мати успіху. І святі, які вже успішно пройшли його, є тими вірними добрими помічниками, які підтримують нас. Підтримують не лише своїм прикладом, про який ми дізнаємося, вивчаючи їхнє життя та настанови, але також і своїм молитовним заступництвом. Бо хоча святі відійшли тілесно від земного життя, але вони живі духом. І, як істинні праведники, вони мають велике молитовне дерзновення перед Богом.

Багатьох святих Церква прославила віддавна і віддавна шанує. Але ми повинні не забувати, що святих насправді є більше, ніж тих, чиї імена вже вписані у календар Церкви і чию пам’ять ми прославляємо у відповідні дні.

З чого ми знаємо, що їх більше? З самої практики церковного прославлення праведників. Одних Церква прославила відразу після упокоєння, а інших включає до лику шанованих святих часом навіть через багато століть після завершення їхнього земного життя.

Але ж тоді, коли угодники, яких ми нині прославляємо, ще не були засвідчені церковним рішенням, вони все одно були святими! Бо святість – це не посмертне почесне звання, як іноді думають зовнішні. Святість – це не винагорода померлим за їхні заслуги, як нагороджують званнями та орденами загиблих героїв. Святість – це стан буття людини у єднанні з Богом, який засвідчується вірою і ділами.

Щодо одних Бог благоволить, щоби їхня святість була відкрита, а інші за промислом Божим залишаються невідомими коротший або й довший час. Ми не знаємо і не можемо знати всіх таємниць Божого промислу, чому Бог діє щодо одних святих так, а щодо інших – інакше. Але, щоби вшанувати всіх святих – відомих і не відомих, прославлених Церквою віддавна і тих, хто досягнув святості, але чиє прославлення ще не відбулося – і встановлені ці дні загального шанування. Тому в неділю відразу після П’ятидесятниці ми шануємо всіх святих, цим підкреслюючи єдність і всезагальність Церкви. А цього недільного дня ми особливо вшановуємо святих нашої української землі, які своїм походженням і служінням тісно пов’язані з нашим народом.

Робимо це не для того, щоби підкреслити якесь окреме значення нашого народу перед Богом – зовсім ні, бо перед Богом всі народи є рівними, немає кращих і гірших. Але окремо прославляємо всіх святих України-Руси для того, щоби підкреслити, що і серед нашого народу, який вдавнину був язичницьким і навернувся до істинної християнської православної віри, ця віра дала багато добрих плодів. Підкреслити, що і серед нашого народу Бог Духом Своїм запалив багато світильників святості.

Щоби нагадати: для досягнення Царства Небесного немає потреби людині відрікатися від свого роду, від своєї культури, від своєї мови та шукати спасіння в якомусь іншому народі, прославляючи Бога мовою чужою, як нібито більш священною. Таку фальшиву думку проповідували противники святих Кирила і Мефодія, критикуючи їхню працю серед слов’ян. А в наш час таке саме фальшиве вчення поширюють послідовники «русского міра».

Нинішнє наше спільне вшанування святих української землі і українського народу заперечує таке оманливе вчення. Ми відкидаємо цю оману, бо знаємо те, про що навчає нас апостол Павло у Посланні до Римлян, кажучи: «Слава ж i честь i мир усякому, хто робить добро, спершу юдею, потім і елліну! Бо Бог не дивиться на особу» (Рим. 2:10-11). «Бо не слухачі закону праведні перед Богом, але виконавці закону виправдані будуть» (Рим. 2:13) – продовжує апостол, даючи зрозуміти, що історична послідовність поширення Божого слова не дає нікому сама собою праведності.

Юдеї першими отримали одкровення, від їхнього роду був і Сам Спаситель, і Його апостоли. Різні язичницькі народи, які узагальнено названі апостолом еллінами, бо вони в той час були носіями елліністичної культури, стали довідуватися про Божий закон пізніше. Але славу від Господа і святість може отримати всяка людина, яка виконує заповіді. Бо не минула історія краю чи заслуги батьків і прабатьків визначають можливість бути святими, але власні дії людини.

Отже і ми, дорогі брати і сестри, вшановуючи всіх святих нашого краю і нашого народу, отримуємо через це важливі духовні настанови. Численні святі, які походять з українського роду та несли тут свої подвиги, свідчать нам, що і наша земля, і наш народ мають так само благословення Боже і Його милість, як її мають всі, хто вірує в Бога і виконує Його заповіді. Тому, аби догодити Богові та досягнути спасіння, не потрібно відкидати рідну українську мову і культуру, але слід відкидати гріх і неправду.

Навіть більше! Ми знаємо слово апостольське: «Хто каже: “Я люблю Бога”, а брата свого ненавидить, той говорить неправду: бо той, хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить?» (1 Ін. 4:20). За цим словом можемо ствердити: хто не любить рідної України, в якій живе, хто відкидає її мову та культуру, цим самим відкидаючи любов до ближніх – як може сподіватися, що його віра в Бога є правдивою?

Інша настанова, яку нам дає нинішнє святкування, полягає в тому, що ніякі минулі заслуги наших батьків і прабатьків, ніяка святість наших українських подвижників та праведників не будуть дієвими для нас, якщо ми самі не будемо жити і діяти згідно з волею Божою. «Бо не слухачі закону праведні перед Богом, але виконавці закону виправдані будуть» (Рим. 2:13). Тому, вшановуючи сьогодні всіх українських святих, ми повинні надихатися їхнім прикладом любові, віри, служіння, і цей приклад втілювати у нашому власному житті.

Нині, окрім загального шанування всіх святих землі Української, ми маємо особливе шанування у цьому місці – на полі Берестейської битви, на Козацьких могилах. 375 років тому на цьому місці наші предки виборювали своє право бути вільними, захищали своє право сповідувати православну віру – не лише для себе, але і для майбутніх поколінь. І хоча сам бій під Берестечком не був для козаків переможним з військової точки зору, але справа, за яку вони боролися, перемогла. І ми тут нині є свідченням цієї перемоги.

Завдяки подвигу наших попередників, завдяки їхній жертовності – Україна є, Україна живе, Україна має власну державність і має власну автокефальну і помісну Православну Церкву. Тому, як і кожного року, ми зібралися тут, щоби піднести молитви за спокій душ борців за волю і незалежність України, виявити свою вдячність їм. І, надихаючись їхніми подвигами, продовжити боротьбу із сучасними агресорами та поневолювачами – з російською імперією зла.

Нехай Бог упокоїть душі всіх, хто протягом тисячолітньої нашої історії боровся за свободу і незалежність українського народу, захищав нашу рідну Православну Церкву. І нехай благословить наших новітніх героїв-захисників та подає Україні перемогу над супротивниками і справедливий тривалий мир. Амінь.