Коли будемо мати правдиву віру, тоді будемо свідками і чудес, здійснених силою Божою, малих та навіть великих, – Митрополит Епіфаній
Дорогі брати і сестри! Христос воскрес!
У цю неділю, коли ми продовжуємо святкувати Воскресіння Христове, з Писання ми чуємо розповіді про зцілення паралізованих та навіть про воскресіння з мертвих. Хтось скаже: Христос, як Син Божий, міг творити чудеса, але чи справді таке можливе людям?
Ми у храмі за богослужінням не раз чуємо слова Писання, що чудеса творить Бог. Більше того – слід твердо знати, що лише Він один, як Творець світу і Вседержитель, є джерелом чудес. Бо істинне чудо – це не порушення природного закону, але перевершення цього закону. І Бог, як істинний законодавець для всього творіння, змінює закони там і тоді, коли це справді необхідне за Його промислом.
Саме так Бог щороку посилав ангела до купальні, щоби люди пам’ятали про Його милосердя та зберігали віру, бачачи чудо. А через зцілення паралізованого, про яке нині ми чуємо з Євангелія, Спаситель засвідчив, що Він є істинний Син Божий.
Однак з читання із книги Діянь апостолів ми чуємо розповідь про те, що паралізованого чоловіка зцілив також і апостол Петро. Навіть більше: бачачи велику скорботу через смерть благодійної жінки Тавифи, Петро покликав її від смерті знову до життя. Та, яка була мертвою, яку оплакували – після Петрової молитви воскресла.
То можливо ці чудеса сотворив апостол Петро? Відповідь полягає в тому, що з одного боку справді так – не якась інша людина, але саме Петро, як носій полум’яної віри та благодаті Святого Духа, був причиною чудес. Але джерело чуда було не в самому апостолі. Бо ніяка людина, навіть найбільш свята, не має сама в собі такої сили, яка би перевершувала Божі закони, що їх Господь визначив для буття Свого творіння. Джерелом чуда, Тим, хто дав апостолу Петру таку надзвичайну силу, є Вседержитель Бог.
І сила ця виявилася не сама собою, але, як, всяке чудо Боже, мала тісний зв’язок із вірою. Петро мав глибоку непохитну віру, що Бог, коли хоче, може звершити і надзвичайне зцілення паралізованого та навіть мертву праведницю оживити. І цим самим апостол стає для всіх, хто хоче знати правду, наочним підтвердженням слів Христових: «Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, діла, які творю Я, і він створить, і більше цих створить» (Ін. 14:12).
Христос зціляв хворих – і апостоли та святі іменем Христовим творять це. Христос воскрешав померлих – і таку владу Він дав апостолам Своїм. Бо таким є слово Господнє: «Істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас» (Мф. 17:20).
Однак ми повинні твердо знати, що Бог творить чудеса чи то Сам, чи то за заступництвом святих, і навіть за молитвою грішників, коли вони щиро просять про милість, – не заради того, щоби когось вразити чи здивувати. Справжнє Боже чудо, на відміну від різних диявольських видінь та хитрощів, має на меті лише утвердження істинної віри.
Христос ніколи не показував знамень і чудес перед тими, хто не вірив Його слову. Він міг би вразити Своєю могутністю і правителів, і членів Синедріону, і натовпи людські – але ніколи не робив цього. Тим, хто вперто не вірив у істину – Христос нічого не доводить з допомогою вражаючих видінь та знамень. Бо хто не вірить правді, той не матиме правдивої віри і через споглядання чудес. «Якщо Мойсея і пророків не слухають, – говорить Спаситель вустами праотця Авраама у притчі – то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять» (Лк. 16:25).
Христос справді воскресив мертвого Лазаря. Однак начальники народу не повірили в це чудо, а навпаки – змовилися не лише Спасителя вбити, але і Лазаря, якого Він воскресив. І сьогодні ми чули з Євангелія, що фарисеї не хотіли повірити в чудо зцілення паралізованого, бо вірили самим собі більше, ніж Богу.
Тому, дорогі брати і сестри, нам, як християнам, потрібно прагнути не чудес і знамень, але прагнути примноження та поглиблення нашої віри. Коли ж ми будемо мати правдиву віру, тоді будемо свідками і чудес, здійснених силою Божою, малих та навіть великих. А без віри навіть явне чудо не відгукнеться в холодному закам’янілому серці та буде приводом не для блага, але для Божого осуду, як сказано Спасителем: «Коли б Я не творив серед них діл, яких ніхто інший не створив, то не мали б гріха; а тепер і бачили, і зненавиділи й Мене, і Отця Мого» (Ін. 15:24).
Бажаю всім нам, дорогі брати і сестри, мати, зберігати та примножувати живу віру. Тоді ані хвороба важка, ані сама смерть не зможуть стати на перешкоді виявлення до нас Божої милості та ми за вірою нашою будемо отримувати те, що є для нас на благо. Амінь.
