Події в українському православ’ї після упокоєння Святійшого Патріарха Філарета: факти та оцінки
20 березня 2026 року в Бозі упокоївся Святійший Патріарх Філарет, якого було поховано 22 березня 2026 року у Володимирському патріаршому кафедральному соборі м. Києва згідно з прижиттєвою його волею та де він служив понад шість десятиліть.
Від імені Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія Пресслужба Київської Митрополії висловлює глибоку сердечну подяку всім, хто після упокоєння Святійшого Патріарха Філарета висловив свої співчуття. За православною традицією протягом перших сорока днів після смерті триває особливий період молитовного спогаду про спочилого, тому закликаємо всіх вірних у ці дні підносити посилені молитви про прощення гріхів та спокій душі Святійшого Патріарха Філарета. Невдовзі на його могилі буде встановлена надгробна плита, а пізніше – надгробок.
Як відомо, відповідно до рішення Помісних Соборів УАПЦ та УПЦ КП, які відбулися перед початком Об’єднавчого Собору 15 грудня 2018 р., структури обох релігійних об’єднань припинили своє окреме існування та повністю увійшли в єдність утвореного релігійного об’єднання Православної Церкви України, яка отримала Томос про автокефалію 6 січня 2019 р. Після цивільної реєстрації 30 січня 2019 р. Київської Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), яка є канонічним та юридичним керівним центром єдиної помісної Православної Церкви України, була припинена у законному порядку діяльність окремих юридичних центрів УАПЦ та УПЦ КП.
Назви цих релігійних об’єднань та їхніх центрів офіційно закріплені за Православною Церквою України як її додаткові офіційні назви, які не можуть використовуватися структурами чи особами, що не належать до ПЦУ і не мають на це її дозволу. Отже іменування «Українська Православна Церква Київський Патріархат», «Київська Патріархія УПЦ КП» та всі похідні від них ніхто не може використовувати для легального позначення своїх структур, бо лише Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) є єдиним і універсальним правонаступником УПЦ КП.
Не поділяючи погляди спочилого Святійшого Патріарха Філарета, які він став висловлювати щодо окремого існування УПЦ КП, Православна Церква України своїми соборними рішеннями закріпила за ним особисто, на знак пошани до його праці та заслуг перед Церквою, право довічного користування Патріаршою резиденцією та служіння у Володимирському патріаршому кафедральному соборі.
Водночас Київська Митрополія ПЦУ від початку як правонаступник оформила право власності на комплекс будівель і церковного майна, розташованих у Києві по вул. Євгена Чикаленка, 36 (колишня вул. Пушкінська) та весь цей час сплачувала за цей комплекс комунальні платежі. У відповідності до рішень Помісного Собору УПЦ КП 15 грудня 2018 р. та Об’єднавчого Собору у Святій Софії, парафія Володимирського патріаршого кафедрального собору також належала до ПЦУ, а спочилий Святійший Патріарх Філарет мав право довічного служіння там.
Після упокоєння Святійшого Патріарха Філарета Патріарша резиденція у м. Києві перейшла у безпосереднє управління Київської Митрополії ПЦУ та надалі буде використовуватися як одне з офіційних приміщень, за рішенням Предстоятеля Блаженнійшого Митрополита Епіфанія. Зокрема, планується розмістити там меморіальну експозицію, присвячену пам’яті Святійшого Патріарха Філарета та вшануванню його церковної праці.
Все духовенство Володимирського патріаршого кафедрального собору на чолі з настоятелем на підставі поданих ними письмових прохань на ім’я Блаженнійшого Митрополита Епіфанія його указами було підтверджене у виконанні своїх церковних обов’язків у складі кліру Православної Церкви України, як це зокрема визначене рішеннями Помісного Собору УПЦ КП 15 грудня 2018 р. та Об’єднавчого Собору у Святій Софії. Надалі Володимирський собор буде виконувати, разом з Михайлівським Золотоверхим собором, функцію кафедрального собору Предстоятеля ПЦУ.
Також низка священнослужителів та релігійних громад, які за життя Святійшого Патріарха Філарета за власною волею перебували під його керівництвом, вже засвідчили свою приналежність до Православної Церкви України. Ця можливість є відкритою і для тих, хто ще не зробив цього. Ті служителі, які були за серйозні порушення канонів піддані церковним покаранням, мають право подати прохання про перегляд їхньої справи, що може бути зроблене у відповідності до канонічної та визначеної статутними документами ПЦУ процедури.
Враховуючи всі ці факти Київська Митрополія ПЦУ підкреслює, що не існує ніякого окремого від Православної Церкви України релігійного об’єднання з назвою «Українська Православна Церква Київський Патріархат». На жаль це іменування неканонічно і незаконно зараз використовується групою з кількох десятків осіб, які з точки зору Київської Митрополії ПЦУ є самочинним зборищем і підлягають церковному осудженню.
Слід підкреслити, що навіть за Статутом УПЦ КП в його останній дійсній редакції, і текст якої не був ніким змінений, передбачалося, що після смерті Патріарха УПЦ КП його обов’язки відразу, в силу посади та без обрання, як Місцелюститель виконує Патріарший намісник, яким з 2013 р. був митрополит Епіфаній. Патріарх УПЦ КП міг бути обраний лише Помісним Собором УПЦ КП у складі всіх єпископів, а також делегатів від духовенства, чернецтва і мирян.
Цілком очевидно, що навіть з точки зору тексту Статуту УПЦ КП ніяка особа не може бути ніким оголошена «Патріархом Київським і всієї Руси-України». А самопроголошений архімандрит Никодим (Кобзар) не є навіть архієреєм, він за свою діяльність з внесення розколу в церковне життя був віддавна заборонений у священнослужінні та за нові порушення підлягає церковному суду.
Також слід підкреслити, що якби спочилий Святійший Патріарх Філарет справді мав волю і бажання, щоби після його упокоєння існувала якась окрема від ПЦУ інституція, то протягом попередніх семи років він мав всі можливості публічно закріпити своє рішення, оголосити про спосіб дій після його упокоєння, тощо. Натомість протягом останніх років, а особливо в останні місяці життя, він підкреслював необхідність церковного єднання та виявлення любові, засвідчивши свою волю спілкуванням з Блаженнійшим Митрополитом Епіфанієм.
Київська Митрополія ПЦУ розглядає заяви та оголошення, після смерті Святійшого Патріарха Філарета будь-ким здійснені від імені УПЦ КП, канонічно і юридично нікчемними та від початку недійсними. Такі заяви і оголошення про наміри й дії, як порушення канонічних і статутних церковних норм, розглядаються як підстава до церковного осудження, якому підлягають винні в таких порушеннях особи.
Слід нагадати, що колишні священнослужителі УПЦ КП Іоасаф Шибаєв у Росії та Філарет Панку в Молдові, які зараз беруть активну участь у неканонічних діях від імені УПЦ КП, були соборним судом Православної Церкви України позбавлені священного сану та є простими монахами. Також на канонічних та статутних підставах, викладених у рішеннях ПЦУ, враховуючи церковну практику щодо старостильного розколу, ПЦУ не визнавала, не визнає і не буде визнавати за будь-ким сану єпископа, наданого від імені УПЦ КП після 15 грудня 2018 р. Отже, жоден з тих осіб, які зараз намагаються діяти від імені УПЦ КП, з канонічної точки зору не є архієреями, а низка з них – не є навіть священнослужителями.
Головний ініціатор оголошень і заяв від імені УПЦ КП, які цілком суперечать як канонічному праву, так навіть і тексту Статуту УПЦ КП, Іоасаф Шибаєв, колишній митрополит УПЦ КП в Білгороді, та підлеглий йому Петро Москальов, як ті, що перебувають на території Російської Федерації – цілком очевидно знаходяться під контролем російських спецслужб та використовуються ними. Також слід взяти до уваги, що Никодим Кобзар походить з оточення ієрарха Московського Патріархату Іонафана Єлєцкіх, який внаслідок обміну виїхав до РФ і в Москві продовжує свою антиукраїнську діяльність. Там же знаходиться і колишній народний депутат України від Сумщини, де проживає Кобзар, Андрій Деркач, агент російських спецслужб, тісно пов’язаний з церковним середовищем Московського Патріархату в Україні. Заяви та оголошення від імені УПЦ КП, зроблені після упокоєння Святійшого Патріарха Філарета, отримали та отримують максимальне поширення у медійних джерелах, пов’язаних з інтересами Московського Патріархату.
Все це дає тверді підстави вважати антицерковну активність групи, що її формально очолив Кобзар і яка налічує кілька десятків осіб в нашій державі та поза її межами, спеціальною церковною операцією російських спецслужб проти України, що вимагає відповідної державної правової оцінки, а також суспільної реакції.
Трансляція пресконференції – за посиланням
Пресслужба Київської Митрополії
Української Православної Церкви (ПЦУ)
