Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в четверту неділю Великого посту
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Сьогодні, в четверту неділю Великого посту, Православна Церква вшановує преподобного Іоана Ліствичника, ігумена Синайської гори. Серед багатьох отців-пустельників цей преподобний вирізняється не лише глибоким особистим досвідом послуху, подвигів, покаянної слізної молитви та усамітнення, яким він присвятим значну частину свого життя, але і тим даром духовної настанови, який він виявив через твір, названий «Ліствиця», тобто «сходи».
Спочатку на власному досвіді здобувши утвердження в чеснотах, святий Іоан, заради кращого розуміння правил духовного життя та шукаючи прикладів, які варто наслідувати, вивчав життя та настанови сучасних йому подвижників. Завдяки цьому він надзвичайно збагатився духовно. Тому інший Іоан, ігумен Раїфського монастиря, просив: «Розкажи для нас, неосвічених, що ти бачив у боговіданні, як давній Мойсей, і на тій самій горі; і виклади це в книзі, як на богописаних скрижалях, для настанови нових Ізраїльтян».
Порівнюючи синайського подвижника Іоана з давнім пророком Мойсеєм, який удостоївся бачити Бога і говорити з Ним та отримав від нього закони, які потім виклав народу Ізраїля, що був виведений з полону в Єгипті, – Раїфський ігумен просить так само на письмі викласти для тих, хто тікає від полону гріха та шукає обіцяну землю спасіння, настанови на цьому шляху через слова підбадьорення та застереження.
«Ліствицею» або «сходами» твір святого Іоана названий тому, що у тридцяти главах автор ніби про сходження по сходинках розповідає про шлях досконалості, який через довершення в чеснотах веде людину від землі до неба. Він згадує образ тієї ліствиці, або духовних сходів, які у сонному видінні бачив патріарх Яків. Маючи як власний досвід подвижництва, так і навчившись на прикладі багатьох інших пустельників, Іоан вказує на чесноти, як на сходинки до неба, навчаючи, як їх досягати та застерігаючи від помилок.
Церква вшановує святого Іоана та нагадує нам нині, в другій частині Великого посту, про його настанови зокрема заради того, щоби ми не знесилювалися на цьому духовному шляху. Ніхто не може в одну мить позбутися впливу гріхів, стати нечутливим до спокус, осягнути святість. Тому як протягом посту, так і протягом всього життя ми, з одного боку, не повинні засмучуватися, коли бачимо в собі різні недоліки. Але з іншого боку ми також не маємо надиматися гордістю через досягнуті чесноти.
У першому випадку слід нам заохочувати себе настановами та спонукати рухатися далі вгору. А в другому – пам’ятати, що диявол може спокушати навіть тих, хто досяг висот досконалості. Якщо лукавий не посоромився в пустелі спокушати Самого Сина Божого, то тим більше безсоромно він нападає людей, які прагнуть бути вільними від рабства йому.
Настанови святого Іоана, як і численні інші духовні твори подвижників благочестя та святих отців, допомагають нам краще пізнавати шлях спасіння. Сам ігумен Синайський не вважав достатнім лише свій особистий досвід, але шукав науку в досвіді інших подвижників. Так само і ми не повинні ніколи покладатися лише на власний досвід та власні судження, навіть коли вони здаються нам дуже корисними і добрими, але навчатися з досвіду та настанов святих.
Якщо науки світські ми вивчаємо завдяки наставникам, вчителям та підручникам, і без них ніхто не може досягти в жодній науці досконалості, то тим більше науку життя вічного, науку спасіння ми повинні не просто уявляти собі такою, якою вона нам може здаватися, але вивчати її. Вивчати від настанов Священного Писання та пізнавати з повноти Передання Церкви, зокрема викладеного в настановах святих отців та подвижників, таких, як згадувана нині «Ліствиця» преподобного Іоана.
І нехай Господь допомагає кожному з нас на цьому духовному шляху сходження від тимчасового існування до вічного життя. Нехай утверджує в чеснотах та оберігає від лукавого і спокус, які він, немов стріли, пускає в нас, аби погубити і скинути до пекла.
Вже завтра, у понеділок ввечері ми, дорогі брати і сестри, будемо, слухаючи слова Великого канону преподобного Андрія Критського, мати нову нагоду утвердитися в покаянні та виправленні. Цього року через те, що свято Благовіщення припадає на середу, канон буде прочитаний повністю не як звичайно, але на два дні раніше – завтра. Тож нехай наука святих та настанови покаянних богослужінь допомагають нам гідно готуватися у постові дні до спогаду Страстей Христових та до зустрічі Світлого Воскресіння. Але водночас нехай і у всі дні нашого життя вони будуть новими сходинками духовними, що наближають нас до Небес.
Дорогі брати і сестри!
Нинішня неділя для нас не звичайна, бо цим богослужінням і посиленою молитвою за спокій душі приснопамʼятного новопреставленого Святійшого Патріарха Філарета ми сьогодні проводжаємо його в останню земну дорогу. Не раз у минулі роки з нагоди річниці Хрещення України-Руси ми йшли від Володимирського собору повз Святу Софію сюди, до Михайлівського Золотоверхого монастиря та далі до пам’ятника святому Володимиру. А нині ми вирушимо у зворотну путь, аби з молитвою та належною гідністю провести Патріарха вулицями міста, де він служив майже все своє довге життя, де молився і працював. І звершуючи цю останню земну дорогу, будемо знову і знову від серця просити Бога, Якому Патріарх послужив і віру в Якого проповідував словами та життям: «Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого приснопамʼятного новопреставленого Святійшого Патріарха Філарета, прости його провини вільні і невільні та осели там, де всі праведні спочивають!» Амінь.
