Храм є дверима до раю, сходинками у таємничій ліствиці, яка веде нас від земного до небесного, – Митрополит Епіфаній

Проповідь Предстоятеля в 17-ту неділю після Пʼятидесятниці у ставропігійному соборі Різдва Христового в Чернівцях

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Цього недільного дня хочу найперше сердечно привітати вас, духовенство і всю громаду собору Різдва Христового, з визначною подією великого освячення. Нині ми піднесли щирі молитви до Господа Бога і просили послати Духа Святого на цей храм і на його престол. Щоби благодаттю Святого Духа і цей величний собор став довершеним небоподібним домом Божим, похвалою Вселеної, тихим пристановищем для тих, хто перебуває у бурхливому життєвому морі та шукає спасіння від потоплення гріхами і спокусами.

Як і всякий храм на землі, цей собор є творінням рук людських. Він збудований людьми з матеріалів, які дав світ навколишній, а робітники завдяки своїм таланту і праці довершили це місце для слави Божої та для духовної користі народу.

Однак не випадково ми вже згадали одну з назв, які для новоосвяченого храму звучать у молитвах: небоподібний дім. Чому небоподібний? Тому що хоча храм цей, як і всякий інший, є збудованим людьми і збудовано його на землі, однак він подібно до небес духовних вміщає славу Божу.

Апостол Павло, проповідуючи в афінському Ареопазі, засвідчив, що Бог не живе у рукотворних храмах. Це є істина – Бог не живе у храмі так, як жили ідоли язичників, бо погани думали, що їхні божества справді потребують домівки для життя на землі. Але наш Бог, Бог істинний – є всюдиприсутній та незміримий. Його не лише храм не може обмежити місцем життя, але і вся земля і все небо, та навіть цілий Всесвіт. Однак Господь благоволить назвати храм Своїм домом і в особливий спосіб являти саме тут Свою присутність, Свою близькість до людей.

Тому справді всякий храм Божий є не просто особливою будівлею, архітектурно та художньо прикрашеною для того, щоби вирізнятися між іншими, світськими, будівлями. Храм є дверима до раю, сходинками у таємничій ліствиці, яка веде нас від земного до небесного. І хоча стоїть він на землі, але нагадує небо, бо він наповнений присутністю Божою, наповнений божественною благодаттю так, як нею сповнені небеса духовні.

Цей прекрасний величний храм на честь Різдва Христового був задуманий три десятиліття тому, в час перших років відродження Української Церкви на Буковинській землі. Поступово він зростав і будувався. А нині він довершується освяченням, отримуючи повноту не лише краси архітектурної, але і повноту слави дому Божого.

Час його освячення є символічним, бо фундаменти собору були закладені тоді, коли лише омріяною була думка про єдину і визнану Помісну Українську Православну Церкву. Але як дорога від закладення першого каменя до нинішнього освячення хоч і була складною та тривалою, але довершилася успіхом, так і мрія про власну автокефальну Церкву – нині втілилася в життя.

Тоді, на початках, панування «русского міра» на Буковинській землі здавалося повсюдним. Але нині ми бачимо, що це неправдиве вчення, яке підміняє Церкву Христову ідолом «русского міра», невпинно втрачає свій вплив та прихильників. І тут, на Буковинській землі, як і по цілій нашій Україні, все нові й нові громади звільняються від ярма «русского міра», виконують припис Томосу про автокефалію, наданого Вселенським Патріархом, і єднаються в великій родині нашої рідної Православної Церкви України.

Сьогодні за богослужінням, дорогі брати і сестри, ми чули слова Писання про зцілення дочки жінки-хананеянки. І за походженням етнічним, і за релігійним сповіданням своїм вона не належала до народу Ізраїля, до якого Син Божий був посланий, щоби найперше закликати цей народ стати на шлях Євангелія. Але заради віри цієї жінки, і віри великої, Спаситель для неї сотворив чудо, чим показав, що милість Божа не може бути обмежена зовнішніми обставинами.

Цей приклад свідчить нам, що глибоко помиляються всі ті, хто вважають, що Україна не гідна мати свою автокефальну Церкву. Що Томос, наданий Вселенським Патріархом – якийсь не такий і тому вони можуть не виконувати його і не визнавати. Всі, хто так думає і діє, нагадують тих книжників та фарисеїв, тих законників, які теж думали, що лише вони правильно виконують Божі заповіді, а всі інші є проклятими. У своєму безумстві та гордині вони, йдучи цим хибним шляхом, дійшли до того, що віддали на смерть Самого Месію-Христа. І ці сучасні фарисеї «русского міра» діють так само, бо, відкидаючи Православну Церкву України, вони відкидають Христа, Який благословив буття і життя нашої Помісної Церкви. Вони відкидають правду Божу, здійснюють навіть хулу на Духа Святого, заперечуючи Його присутність і дію там, де Він правдиво і присутній, і діє.

Шкода цих духовно сліпих, які, як вожді, ведуть таких самих засліплених московською оманою в яму погибелі. Але ми молимося і про них та просимо у Бога для них прозріння і навернення до правди.

Храм цей будувався довго, довго тривала праця, щоби і він, і місце навколо нього були дійсно гідними імені дому Божого. Але з Божою допомогою та спільними зусиллями цей шлях було здолано. За це ми нині дякуємо Господу, Який благословив успіхом цю складну, але необхідну працю. Дякуємо всім, хто робив свій внесок у наближення нинішнього святкового дня – дня урочистого освячення престолу і цілого собору. І безперечно ми дякуємо також нашим новітнім героям-захисникам, завдяки жертовному служінню яких ми маємо змогу довершити це освячення на землі незалежної України під відносно мирним буковинським небом.

Нехай стоїть цей храм та буде місцем молитви і служіння Богові довіку. Нехай Господь наблизить час перемоги над російською агресією та встановлення для України справедливого миру.  Нехай чистою буде Церква Православна від всіх лжевчень, а особливо – від лжевчення «русского міра». Нехай всі діти Православної Церкви в нашій Україні з’єднаються навколо Престолу Київського, щоби щиро служити Богу та рідному народу. Слава нашій матері-Україні! І слава та подяка за все Господу нашому Ісусу Христу! Амінь.