Здоров’я духовне, свобода від хвороби гріха, приводять нас до блаженної вічності з Богом, – Митрополит Епіфаній
Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в сьому неділю після П’ятидесятниці та в день пам’яті великомученика Пантелеймона Цілителя
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Цього недільного дня ми знову чуємо читання про звершення Спасителем чудесних зцілень. У минулі неділі ми чули про вигнання бісів з одержимих, про зцілення паралізованого, а нині ми чуємо також свідчення про зцілення двох сліпих та німого. Таких свідчень у Писанні багато, і вони розповідають нам не лише про чудесні зцілення, які звершував Сам Христос, але і про такі ж чудеса, які в ім’я Спасителя звершували Його учні.
І ці чудесні зцілення відбувалися не лише у час земного життя Сина Божого, але здійснювалися і після Його Вознесіння, і навіть після завершення апостольського часу. Нині Церква вшановує одного з найбільш шанованих серед святих – великомученика Пантелеймона Цілителя, якому Бог за його великою вірою дав благодатний дар звершувати чудесне лікування хворих. І такий дар Бог у різні часи давав багатьом святим.
Чому Писання і Церква приділяють так багато уваги цим подіям? Чому через читання слів Євангелія, через спогад пам’яті святих лікарів і цілителів думка наша знову і знову повертається саме до цього аспекту служіння – до зцілення хвороб? Відповідь на ці питання насправді є простою і цілком очевидною.
Хвороби є одним з наслідків гріхопадіння людства, при чому мабуть одним з найбільш явних і очевидних серед них. Якщо духовні наслідки гріха не для всякої людини і не завжди можуть бути явними і зрозумілими, то хвороби, як наслідок гріха, який виявляється в нашій тілесній природі – це те, з чим стикається, що бачить і в чому має досвід кожна людина. Якщо запитати будь-яку людину і будь-де, чи знає вона, що таке хвороба і чи вона хворіла, то завжди отримаємо ствердну відповідь. Бо як, за свідченням Писання, немає людини, яка жила би і не згрішила, так немає людини, яка би ніколи не хворіла.
Бог сотворив людину досконалою, створив її, як свідчить Біблія, дуже добре (Бут 1:31). Отже від початку людина була сотворена здатною до вічного життя без хвороб і страждань. Однак джерело буття людини – не в ній самій, а в Богові, Який нас сотворив. Тому людині не досить того, що вона має сама в собі, але вона повинна живитися, отримуючи через Боже творіння і від Самого Творця все необхідне для свого життя. Так Говорить і Спаситель: «Не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом Божим» (Лк. 4:4). Отже, людині для повноцінного буття потрібне поновлення сил тілесних, яке вона отримує через сотворену Богом природу, коли людина дихає, їсть і п’є. Водночас потрібне і поновлення сил духовних, бо людина є не лише тіло, але і душа, і тому повинна мати благодатне оживлення через спілкування з Богом.
Однак коли прабатьки згрішили, то вони втратили і повноцінний зв’язок із Богом, і нормальне, визначене Творцем єднання з природою, як це було в Раю. Все прийшло в розлад, все стало підлягати тлінню, розпаду. І виявом цього тління та розладу стали, зокрема, і тілесні хвороби.
Вони є об’єктивним наслідком як загального ураження гріхом всього людства, так і наших конкретних гріховних дій. Не можна стверджувати, що кожна конкретна хвороба в людині є лише наслідок її злих дій – так думати не вірно і це суперечить вченню Писання. Бо там ми бачимо приклади хвороб невинних, як була вроджена сліпота у чоловіка, якого Христос зцілив. Але те, що гріховність і наслідки гріха та тілесні хвороби прямо пов’язані між собою – це є беззаперечним.
Тому Син Божий, Який прийшов спасти людей від влади гріха і від смерті, засвідчує Своє служіння і Своє покликання зокрема і через чудесні зцілення. Однак зцілення ці стаються не довільно чи випадково, але завжди як наслідок віри людини, її довіри до Христа як до Того, Хто може зцілити. Бо як недовіра до Бога мала наслідком гріх і хвороби, так віра в Нього, повернення до Нього, має наслідком зцілення. Зцілення душі від опанування гріхом і зцілення тіла від хвороби.
Дорогі брати і сестри!
Особливо у нинішній час ми бачимо, як примножується число тих, хто заперечує буття Боже, заперечує Божий моральний закон. Вони по суті заперечують самі поняття добра і зла, довільно визначаючи те, що їм приємне, як добре, а те, що не приємне, як зле.
Вони прагнуть викривити саме поняття природного і противного природі, поширюючи думку, що людина сама є тим джерелом, яке визначає себе. І тому все, що вони хочуть назвати добрим і правильним, то таким воно і має вважатися і нібито таким є.
Але приклад хвороб і досвід, який кожна людина має, знаючи, що це таке, повинен допомогти розвінчати це помилкове мудрування. Бо хвороби – це об’єктивне явище. Не всяка хвороба є смертельною, не всяку можливо вилікувати, часто людина з тим чи іншим розладом здоров’я живе ціле життя. Однак загалом лише нерозумна чи упереджена людина не погодиться з тим, що існує стан здоровий і не здоровий, що перший є нормою, а другий – відхиленням від норми. І що цілком природно людині прагнути до того, аби бути здоровою, а хвороб, від яких страждає її тіло і душа – уникати. І коли станеться комусь захворіти, то цілком добре і правильно бажати вилікуватися, бути здоровими.
Тож так само, як ми прагнемо бути тілом здоровими і не хворіти, ми маємо прагнути бути здоровими і духовно. І навіть більше: тілесне здоров’я саме собою не може привести нас до життя вічного. Але здоров’я духовне, свобода від хвороби гріха, приводять нас до блаженної вічності з Богом.
Хвороби тілесні нагадують нам про нашу власну неміч, як людей. Коли людина молода, здорова і сильна, то вона частіше спокушається думкою, ніби вона сама може все. А коли вік та хвороби зменшують сили тілесні, тоді людина краще усвідомлює свою неміч, усвідомлює швидкоплинність земного життя і через це частіше звертається до Бога з проханням про милість і допомогу.
Тому, дорогі брати і сестри, від природи прагнучи зберігати наше здоров’я, яке є дар Божий, ми тим більше маємо прагнути зберігати себе від ураження гріхом і злом. Коли захворіємо, то всіляко прагнемо знову стати здоровими. Так само маємо діяти і коли згрішили – маємо всіляко прагнути зцілитися від гріха, звільнитися від нього. А Господь, Який сотворив нас і прийшов, щоби нас спасти, є Тим, Хто дає здоров’я тілесне і здоров’я духовне, який є Цілитель тіла і Спаситель душ наших.
Тож як ті сліпці, які йшли за Христом і з вірою взивали, просячи про милість, бо хотіли звільнитися від сліпоти і бути зрячими, так маємо чинити і ми, часто з глибини серця взиваючи: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, зціли і помилуй нас!» Амінь.
