Бог діє так, як вважає за краще для нас навіть тоді, коли ми не можемо це усвідомити та сприйняти, – Митрополит Епіфаній

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у шосту неділю після Пасхи

Дорогі брати і сестри! Христос воскрес!

Цього недільного дня, коли ми нинішнього року завершуємо прославляти Пасху Господню, Церква подає нам для настанови читання про зцілення сліпонародженого. Господь у суботній день робить грязево, помазує ним очі сліпця та наказує вмитися у купальні. Після чого чоловік, який від народження був сліпим, отримує прозріння. Очі його відкриваються і він бачить.

Можна багато повчального знайти у цій розповіді та у подіях, які вона описує, але за браком часу нині ми зупинимося лише на одній думці. А саме – спробуємо прослідкувати, як логічно між собою пов’язані всі недільні читання, які ми почули протягом цих днів великоднього святкування.

Приклад апостола Фоми нагадує нам про прагнення людського розуму все осягнути через особистий досвід – навіть те, що насправді є неосяжним і до чого лише віра дозволяє доторкнутися. Жінки-мироносиці йшли до гробу Господнього, щоби звершити обряди, які звичайно робилися над тілами померлих – і стали першими свідками Христового воскресіння. Господь у суботу зцілює паралізованого і відкриває очі сліпонародженому, тим самим являючи свою божественну силу, але також викликаючи гнів і нарікання книжників та фарисеїв, як нібито порушник Божого закону. Спаситель розмовляє із самарянкою та відкриває їй, що Він є Той Месія, Якого очікують.

Всі ці читання можна об’єднати спільною думкою про те, що Бог діє, долаючи людський досвід та людські очікування.

Кожен з нас має певний досвід власного життя. Також коли ми навчаємося, то сприймаємо досвід інших, збагачуючись ним. Чи навпаки – спокушаючись, коли знання, які поширюються, є неправдивими чи спонукають до гріха.

Але так чи інакше, ми як люди звикли значною мірою покладатися на власний досвід, на власний розум, на власні переконання. Але всі читання, які ми чуємо у недільні дні після Пасхи, у різний спосіб нагадують нам про те, що Бог є Тим, Хто перевершує наш досвід, наші знання та саме наше розуміння.

Він діє так, як вважає за краще для нас навіть тоді, коли ми не можемо це усвідомити та сприйняти. Навіть почувши про воскресіння Христа від ангелів, мироносиці ще не могли повірити в те, що це сталося. Не міг повірити й Фома, сумніви якого розвіялися лише коли Господь особисто явився перед ним. Зцілюючи паралізованого та сліпого саме в суботу, а не в будь-який інший день, Спаситель свідомо діє так, щоби викрити упередженість і зловірʼя книжників і фарисеїв, які свої власні правила ставили вище за явну дію Божу. Розмовляючи із самарянкою Христос ламає всі упередження і стереотипи, які накопичувалися століттями та були приводом до непримиренної ворожнечі самарян і юдеїв. Бог у всіх цих читаннях через різні приклади показує нам, що хоча наш досвід та наші знання є важливими, але наш обов’язок – довіряти найперше Творцю, нашому Господу, а не самим собі.

Ми здатні помилятися – але Бог є непомильним.

Ми маємо обмежені знання та досвід – а Господь є безмежно премудрим і всевідаючим.

Ми живемо в умовах, коли на нас, на наші думки та рішення впливає гріх, коли нас спокушає диявол або інші люди. Бог є безгрішним і має єдину мету – наше благо.

Тому  ми не повинні ставити себе мірилом істини, не повинні вважати свій розум та досвід достатніми для того, щоби самим безапеляційно вирішувати, що є правдою Божою, а що – ні. Бо часто люди у ставленні до Бога, до Його одкровення і закону діють саме так – роблять себе мірилом істини, думаючи, що вони самі стоять понад Божим словом і Божою дією і навіть можуть виносити суд про них.

Саме так робили книжники і фарисеї у випадку зі зціленням сліпого. Навіть бачачи явне чудо, вони всіляко намагалися заперечити його, поставити під сумнів, просто відкинути – бо воно не вкладалося в їхні правила і в їхнє уявлення. І навпаки: всі ті, хто бажання пізнати істину поставили вище за все, в тому числі за самих себе – вони отримали і отримують пізнання правди Божої.

Ось чого навчають нас сьогоднішнє та інші недільні читання, які ми чули протягом цих днів свята. Тож якщо хочемо справді мати відкриті очі духовні та отримувати пізнання Божої волі – маємо смиряти свій розум, довіряючи більше Господу, ніж самим собі. Амінь.