Духовенство і віряни привітали Предстоятеля з Різдвом Христовим
У день свята Собору Пресвятої Богородиці, 26 грудня 2024 року, Предстоятель автокефальної Української Православної Церкви очолив Божественну літургію в кафедральному храмі Православної Церкви України – Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі.
Блаженнійшому Митрополиту Київському і всієї України Епіфанію співслужили митрополит Білоцерківський Євстратій, архієпископ Луганський і Старобільський Лаврентій, намісник Золотоверхої обителі архієпископ Вишгородський Агапіт, єпископ Білогородський Іоан, єпископ Фастівський Володимир, єпископ Чернігівський і Ніжинський Антоній, єпископ Васильківський Єфрем, єпископ Богуславський Арсеній, єпископ Бориспільський Авраамій, всечесна братія монастиря та запрошене духовенство.
Після читання Євангелія Блаженнійший владика возніс особливу молитву до Господа в час, коли Батьківщина в небезпеці.
Також під час відправи лунали молитовні прохання за воїнів, які захищають Україну, за владу і наш народ та за спокій душ усіх полеглих оборонців Батьківщини і мирних жителів, які загинули під час війни.
Наприкінці богослужіння архієпископ Агапіт виголосив вітання на адресу Предстоятеля від імені єпископату, духовенства та мирян:
«Ваше Блаженство, дорогий наш Владико і отче! Христос народився! Славімо Його!
Ми, ваші духовні діти, які сьогодні зібралися на спільну Божу Трапезу у цьому величному кафедральному соборі, священники і віряни, які єднаються у святій Євхаристії з нами у різних куточках Київської єпархії, боголюбиві ігумени і ченці монастирів – всі щиросердно і з радістю вітаємо Вас з натхненним святом Божої любові і людської надії – Різдвом Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа!
Відстань і розділення між Богом і людством були відмінені прийняттям у повноті людської природи Єдинородним Сином і Предвічним Словом Божим. Таке було Боже благовоління, тобто Його бажання, щоб втіленням Його Сина була знищена ця відстань через єднання неба і землі, а також творіння з Творцем. Згідно слів святителя Афанасія Великого, «Благовоління», яке привітало Введення, і спасіння, яке «розпочалося» і явилося Благовіщенням, сьогодні, в цей великий і святий день Різдва Христового, здійснилися! Нині «Слово стало плоттю, і оселилося між нами» (Ін. 1: 14).
Сьогодні, посеред жахів війни, ми чуємо підбадьорюючі слова Ангела: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, Він же Христос-Господь» (Лк. 2:10–11). Радіймо щиро нині, бо Бог народився у плоті, а де Бог – там центр всесвіту, там повнота життя і радості.
Ми всі разом у єдиному пориві сердець стоїмо нині біля вертепу, розділяючи цю надзвичайну радість народження Спасителя з Марією і Йосифом, з усіма праотцями і з усім людством, заради якого воплотився Бог. Господь любить нас, і заповів нам мати любов між собою: «З того знатимуть усі, що ви Мої учні, якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13:35). Якщо є любов – є і єдність. Любов – це і є те, що об’єднує нас із Христом, та одне з одним уже назавжди, тому що: «Любов ніколи не минає…» (1 Кор. 3: 8).
У полях біля Вифлеєму пастухи пасли отари овець, і саме вони стали першими свідками Різдва, першими гостями у вертепі, ці прості віруючі люди з народу першими почули благу звістку. Яка алегорія – пастухи першими бачать Пастиря людства, Який про Себе говорив: «Я Пастир Добрий! Пастир добрий життя своє покладає за овець. А наймит, і той, хто не пастир, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає овець і тікає, а вовк хапає і розганяє їх, а наймит утікає, адже він — наймит і не дбає про овець» (Ін. 10: 11-13).
Ваше Блаженство, за роки Першосвятительського служіння, за ці роки випробувань, за роки наклепів і нападів від різних недоброзичливців і ворогів автокефалії нашої помісної Церкви, Ви показали нам приклад стійкого і доброго пастиря, який дбає за свою отару. Зразок пастиря, який з терпеливістю несе своє служіння; зразок пастиря, який з любов’ю і добротою веде своє стадо; зразок пастиря, який проповідує справжнього Христа, нині у вертепі народженого. І не тільки проповідує справжнього Христа, але й шукає слави Христа, а не своєї. Обставини нашого сучасного життя так схожі на ту овечу кошару з притчі Христової, бо приходять злодії зовнішні і внутрішні, у намаганні розпорошити цю отару. Але бажання злодія є одне – вкрасти і погубити. А справжній вірний пастир виконує сумлінно свій обов’язок. Дякуємо за Ваше невтомне служіння і відданість справі розбудови помісної Української Православної Церкви.
Щоденно молячись у храмах і домівках, ми просимо Всемилостивого Спасителя, новонародженого Ісуса Христа, щоб справедливий мир, Який Він приніс на землю, запанував і в нашій Україні. Просимо Його Пречисту Матір, захистити Своїм чесним омофором наше небо від ворожих ракет і снарядів. Просимо собор українських святих стояти з молитвою поруч з нашими воїнами та бути для них захистом. Просимо у Господа Слави здоров’я, натхнення, мудрості, підтримки, сил і наснаги для Вашого Блаженства, щоби ще багато років впевнено і ревно вели корабель Православної Церкви України до спасіння. Είς πολλά έτη, δέσποτα!».
Його Блаженство подякував за теплі слова привітання та звернувся до присутніх з першосвятительським словом.
Пресслужба Київської Митрополії
Української Православної Церкви (ПЦУ)
