Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в день пам’яті святителя Миколая Чудотворця

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сьогодні ми вшановуємо святителя Миколая Чудотворця, архієпископа Мір Лікійських. Хоча час його життя та служіння віддалений від нас на 17 століть, його приклад віри і чеснот продовжує надихати в цілому світі все нові й нові покоління християн.

Оспівуючи святого Миколая Церква називає його правилом віри, образом лагідності та вчителем стриманості.

Правило – це зовнішній зразок, це настанова, яка спонукає дотримуватися певного визначення. Для християн віра є невід’ємною передумовою до спасіння, адже саме так про віру каже нам Господь. Водночас ми знаємо як зі слів Священного Писання, так і з науки Церкви та життєвих прикладів, що віра може бути різною: правдивою або марною, міцною чи слабкою. Віра як узагальнене явище в різних її проявах присутня в житті кожної людини. Але не будь-яка віра є корисною для нас. Бо до спасіння та вічного життя веде лише віра істинна, міцна та плідна.

Саме тому нам корисно порівнювати свою віру з тією, яка є засвідченим добрим зразком. Бо часто люди, беручи мірилом самих себе, свої думки та враження, приходять до хибних висновків. Саме так гріх увійшов у наше життя – перші люди, покладаючись на себе, довірилися змію та повірили його словам більше, ніж тому, що сказав Творець.

Ось чому для нас життєво важливо мати зразки, з якими справді слід порівнювати наше власне життя. Святитель Миколай є таким живим прикладом, живим правилом для нашої віри та нашого духовного життя.

Бо коли ми будемо порівнювати себе з грішниками, то можемо спокуситися так, як спокусився фарисей з притчі, порівнюючи себе із митарем і думаючи, що він є кращий за грішного митаря і його життя є більш богоугодним. Але коли ми будемо порівнювати себе зі святими, з їхньою вірою та її добрими плодами, із чеснотами, яких вони досягли, то будемо краще бачити, як багато нам ще слід зробити для того, щоби бути більш досконалими.

Святий Миколай названий Церквою образом лагідності. З його життя ми знаємо про численні справи милосердя, які він звершував, досконало виконуючи Господню заповідь любові до ближнього як до самих себе. Водночас необхідно привернути увагу до важливої та духовно повчальної сторони життєвого прикладу святителя. Він справді був лагідним, смиренним, терпеливим, поспішав робити добрі діла. Але коли йшлося про дотримання істин віри – святий Миколай був незламним і безкомпромісним.

Час його служіння як ієрарха припав на появу і поширення злочестивої єресі Арія, послідовники якої відкидали божественну гідність Господа нашого Ісуса Христа. І життя святого розповідає, що коли на соборному слуханні він почув проповідь богохульної єресі, то обурився настільки, що вдарив єретика по обличчю. За це учасники собору вирішили його, як порушника дисципліни, покарати позбавленням сану. Але у видінні Сам Господь показав, що Він благословляє святого Миколая за його ревність про чистоту віри. Саме тому часто на іконах святителя його зображають разом зі Спасителем і Богородицею, які з небес благословляють архієпископа Миколая.

Цей приклад показує нам, що християни повинні бути лагідними та смиренними, але не можуть і не повинні заради приязного ставлення інших людей поступатися істиною Божественного Одкровення. Бо світ цей нав’язує християнам думку, що заради згоди між людьми слід бути, так би мовити, гнучкими та поступливими у питаннях віри в Бога.

Святий Миколай подає нам інший образ життя і дій – він був смиренним та лагідним в усьому, що стосувалося його особисто, був милосердним і жертовним. Але водночас був незламним і непохитним у тому, що стосувалося віри, стосувалося істини Божественного Одкровення і догматичного вчення Церкви.

Святитель, якого ми нині вшановуємо, був живим втіленням заповідей, до виконання яких спонукає апостол Павло, кажучи: «Будьте однодумні між собою; не звеличуйте себе, а наслідуйте смиренних; не будьте зарозумілі; нікому не відплачуйте злом за зло, але дбайте про добро перед усіма людьми. Якщо можливо і залежить від вас, перебувайте в мирі з усіма людьми» (Рим. 12: 16–18). Водночас святий Миколай був тим, хто дотримувався правила: «Богові треба коритися більше, ніж людям» (Діян. 5: 29). Отже, святитель навчає нас прикладом свого життя і служіння, що християни повинні бути смиренними перед Богом та лагідними до ближніх, але водночас непохитними і незламними борцями проти зла та гріха.

Оспівуючи Миколая Чудотворця, Церква називає його вчителем стриманості. Саме це іменування – вчитель – також вказує не лише на його власні досягнення духовні, але також і на наш обов’язок. Бо не буває вчителя без тих, кого він навчає. Якщо святий названий вчителем, то хто є його учнями? Коли ми вшановуємо святителя Миколая і визнаємо його за добрий приклад у вірі та житті, то ми маємо духовний обов’язок навчатися від нього, бути його учнями.

Святий показує нам добрий приклад, навіть більше – як живий і невтомний помічник всіх потребуючих, хто з вірою до нього звертається, Миколай Чудотворець і нині щедро від даного йому Богом дару благодаті подає духовну допомогу. Тому ми маємо можливість не просто згадувати про чесноти і подвиги його життя в минулому – ми і нині звертаємося до святого Миколая, як до того, хто угодив Богові, хто чує звернені до нього прохання і у відповідь поспішає на допомогу.

Знаючи все це, дорогі брати і сестри, маємо обов’язок не лише сьогодні, в день свята, прославити Миколая Чудотворця і згадати про його життя, сповнене чеснотами, але справді повинні брати його за приклад, за правило, за образ і зразок для свого життя. Маємо навчатися від святителя Миколая, як від доброго вчителя. І тоді, за його заступництвом і з його допомогою, ми зможемо досягти багатьох добрих плодів для нашого духовного життя, йдучи шляхом спасіння до Царства Небесного.

Дорогі брати і сестри!

Сьогодні, окрім церковного свята ми також маємо особливе суспільне відзначення, коли вшановуються Збройні сили України. Напередодні ми з пошаною згадували волонтерів – тих, хто у милосерді та добрих справах дійсно уподібнюються святому Миколаю. А нині ми вшановуємо наших захисників, наших воїнів, які борються зі злом, тримаючи в руках зброю. Ми дякуємо нашим українським Збройним силам за те, що маємо можливість і сьогодні молитися та працювати у вільній Україні, у своїй рідній Українській Церкві. І ми просимо для всіх наших захисників Божого захисту, Покрову Богородиці та заступництва всіх святих. В цей пам’ятний день ми просимо для наших воїнів перемоги над чужинцями, які принесли зло війни на українську землю, щоби для України був утверджений справжній справедливий мир. Амінь.