Стрітення – це свято прагнення людини повернутися до єднання з Богом і готовності Господа у відповідь наблизити Себе до людей та вийти назустріч їм, – Митрополит Епіфаній
Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у день свята Стрітення Господнього
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Сердечно всіх вас вітаю зі святом Стрітення Господнього!
Сьогодні ми вшановуємо подію, яка безпосередньо пов’язана з тайною Боговтілення, з народженням у світ Сина Божого. Коли Спаситель народився, то над Ним за законом Мойсеєвим було на восьмий день звершене обрізання та Йому було наречене ім’я Ісус. Але також за законом на сороковий день після народження первістка батьки мали у храмі принести за сина жертву Богу. І ось нині, в сороковий день після Різдва Христового, ми згадуємо описану в Євангелії подію, коли батьки Спасителя, Пречиста Діва Марія і її обручник праведний Йосиф, принесли Немовля Ісуса до храму в Єрусалимі та віддали за Нього визначену жертву.
Сама собою вже ця одна подія могла би бути приводом для нашого свята, бо вона слугує свідченням покірності Сина Божого та батьків Його закону Господньому і нагадує нам про Різдво Христове. Але нині ми вшановуємо не лише давнє жертвоприношення. І саме наше свято має ім’я Стрітення, вказуючи на більш широкий його зміст.
Бо нагода принесення символічної жертви на сороковий день від народження Спасителя стала можливістю для зустрічі Месії та двох старозавітних праведників. Господь приходить у світ і стає Сином Людським для того, щоби визволити рід людський від влади гріха і від смерті. Адам і Єва, які згрішили і цим відкрили людську природу для рабської покірності злу, внаслідок свого вчинку давно померли. Але Бог обіцяв їм та їхнім нащадкам, що Він пошле Спасителя, Який звільнить людей від рабства. Багато поколінь люди очікували на виконання цієї обітниці. І ось праведники, старці Симеон і Анна, Духом Божим приведені нині в храм, щоби своїми очима побачити, що обіцяне Господом здійснилося і Месія – прийшов.
Адам і Єва, коли згрішили, то, почувши, як Господь іде, сховалися від Нього. Діти їхні, Симеон і Анна, протягом життя хотіли чути, що Господь іде, і тому на заклик Духа – вийшли назустріч втіленому Богу. Тож Стрітення, яке ми нині прославляємо, є святом, яке підкреслює виконання давньої Божої обітниці, про що праведники Симеон і Анна урочисто свідчать. Це є свято прагнення людини повернутися до єднання з Богом і готовності Господа у відповідь наблизити Себе до людей і вийти назустріч їм.
З Писання та Передання ми знаємо, що обидва праведники прожили довге земне життя. Симеона Богоприїмця Передання називає одним з тлумачів Божого Закону і священних книг, який перекладав слова одкровення з давньої єврейської мови на мову грецьку, якою розмовляли освічені люди елліністичного світу. І коли він перекладав слова пророка про те, що Діва народить Сина-Спасителя, то засумнівався, і хотів перекласти сказане як «жінка народить». Бо за природним законом не міг уявити собі, як народити може непорочна діва, і тому думав, що слід написати «жінка». Але ангел повелів йому перекласти так, як написано, «діва», і пообіцяв, що Симеон сам доживе до часу, коли здійсниться написане, і власними очима побачить Народженого Дівою. Анна, як знаємо з Євангелія, прожила понад вісімдесят років, більшу частину цього часу бувши удовою та присвятивши себе молитві у храмі Божому.
Ось ці два праведники, які зустрічають Спасителя, діти Адама і Єви, які побачили виконання обітниці – вони, як сказано вже, не просто чекали певної події, але духовно трудилися. Симеон вивчав Писання і сприяв тому, щоби інші пізнавали слово Боже. Анна життя своє присвятила Богові, найбільше зосередившись на молитві у храмі.
Цей приклад, дорогі брати і сестри, спонукає також і нас, коли хочемо досягнути зустрічі з Богом, відкрити Йому своє життя, прийняти Його і бути Ним прийнятими – робити те, що робили праведні Симеон і Анна. Ми також повинні вивчати слово Боже, читати Священне Писання, пізнавати Передання і науку Церкви Христової та щиро молитися Господу, брати участь у храмовому служінні. Якщо будемо, як християни, дбати про все це, то Стрітення буде для нас не лише історичною подією, про яку ми згадуємо у колі церковних свят, але буде і нашою особистою зустріччю із Месією.
Адже Христос приноситься не лише у Єрусалимський храм у той стародавній час – Він приноситься до кожного з нас. Його приносять до нас апостоли і наставники, проповідуючи слово Боже та навчаючи нас істинної віри. Він приймається нами духовно, таємничо, коли в молитві ми відкриваємо Сину Божому наші серце і душу. Він подається нам у Священній Євхаристії, коли ми з вірою споживаємо Тіло і Кров Христові.
Як всюди присутній, Бог невидимо перебуває на Престолі на небесах духовних. Туди, у Свій дім, до Свого Царства, Він кличе і нас. Але заради того, щоби ми знайшли дорогу до Нього, Отець Небесний посилає до нас Свого Сина. І цей воплочений Син приноситься до нас, відкривається нам, подається, щоби ми також кожен особисто зустріли Його і прийняли у своє життя із вірою та радістю.
Тож, дорогі брати і сестри, вітаючи всіх з цим святом, бажаю кожному, хто ще не пізнав Бога – відкритися для нього і зустріти Його у своєму житті. А нам усім, як християнам, бажаю зберігати цю радість прийняття Спасителя, щоби ми з апостолом Павлом могли правдиво говорити: «Вже не я живу, а живе в мені Христос» (Гал. 2:20). Амінь.
