Вшановуючи подвиг преподобних Іова і Феодосія Манявських, будемо прагнути примножувати їхні чесноти і в нашому житті, – Митрополит Епіфаній

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в день пам’яті преподобних Іова і Феодосія ігуменів Манявських

Преосвященні владики, всечесні отці, дорога братія цієї святої обителі, дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю всіх зі святом на честь преподобних ігуменів Скита Манявського Іова і Феодосія! Ці преподобні своїм життям, подвигами та служінням засвідчили, що у всякий час, у всякому місці та у будь-яких зовнішніх обставинах є можливим для людини, яка прагне спасіння, з Божою допомогою досягати праведності. І не лише самій людині досягати цього, але також бути прикладом і наставником у доброму слові й ділі для інших.

Преподобний Іов та його учень і наступник в управлінні цим на той час новоствореним скитом Феодосій, жили у складний період нашої народної та духовної історії. Початок XVII століття позначений був складною боротьбою за захист прав і вольностей православних українців від утисків та обмежень з боку тогочасної держави та її релігійних союзників. Королівська влада, яка за умовами того часу мала силу визначати юридичні права Київського Митрополита та єпископів, довго не дозволяла православним мати власну ієрархію. Бо та влада та її релігійні помічники мали намір швидко і остаточно всіх православних упокорити та нав’язати їм своє бачення церковного устрою й віри.

У таких умовах і час життя, і місце, обране для розбудови обителі, і всі зовнішні обставини нібито були зовсім не сприятливими для того, аби задумане преподобним Іовом мало успіх. Але, за словом апостольським, «коли примножився гріх, стало більше благодаті» (Рим. 5:20). Серед важких обставин церковних поділів та суперечок, в час гонінь на Православну Церкву від сильних світу цього – як яскраві світильники серед темряви засяяли преподобні Іов і Феодосій, отці та ігумени Манявські.

Вони самі та зібрані ними для чернечого життя і молитви численні подвижники засвідчили, що для дійсного благочестя, для досягнення праведності не слід чекати людині більш сприятливого часу або особливих зовнішніх добрих обставин. Але слід працювати для Бога там і тоді, де Господь покликав. І з Божою допомогою та при умові щирої духовної праці складні зовнішні обставини будуть не лише перешкодою на шляху спасіння, але сприятимуть, через їх подолання, зміцненню у вірі та побожності.

Про це нам також свідчить і слово з Послання апостола Павла до Галатів, де сказано: «Плід же духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість. На таких нема закону» (Гал. 5:22-23). Що вони означають? Чому апостол каже, що на ці плоди духовного життя, на ці чесноти «нема закону»?

Щоби краще зрозуміти це, маємо вдатися до аналогії зі світським законом. Всі ми добре знаємо, що законів, встановлених державою, існує багато. Однак тих людей, хто повною мірою, глибоко і досконало знає всі ці закони, всі їхні приписи, пукти та параграфи  – завжди обмежене, невелике число. Але хіба це означає, що коли людина не є практикуючим глибоко освіченим юристом з великим досвідом, то вона є противником чи порушником законів, бо не знає їх усі? Зовсім ні!

Маючи внутрішнє виховання, стриманість, пошану до ближніх, слухаючи голос совісті, людина, навіть не знаючи тонкощів усіх законів, живе та діє в дусі доброти та порядку. Коли вона прагне мати любов, мир, радість, коли виявляє стриманість та терпеливість – вона діє в дусі закону, навіть не знаючи його особливих формул чи приписів.

Бо прагнення любові, доброти, радості закладені Богом-Творцем в саму природу людини. І хоча гріх спотворив людство, викривив нашу природу, затьмарив розуміння того, якою є істинна любов, хоча зло протидіє в нас самих досягненню нами чеснот – для людини все одно природно прагнути добра. І коли ми прикладаємо власні зусилля задля примноження добра, воно природним чином зростає в нас і дає ті благі плоди, які апостол перелічує у словах Послання, а саме – любов, радість, мир, довготерпіння, доброту, милосердя, віру, лагідність, стриманість.

Щороку на нинішнє свято до цієї обителі серед гір збираються численні паломники. На всіх, хто приходить сюди, впливає не лише богослужіння та молитва, але діє на нас також те, що богослови назвали природним одкровенням. Краса Божого творіння, яке оточує нас, промовляє до нашої душі, до наших сердець. Велич гір, нестримність водного потоку, різноманіття дерев та всієї рослинності, купол неба над нами – все це своєю красою промовляє до нас, засвідчує велич, премудрість та всемогутність Бога, Який все це сотворив, упорядкував та підтримує в бутті.

В зимовий час природа ніби завмирає, але коли примножується тепло та світло – все знову оживає, рослини квітнуть та приносять численні плоди. Вони не знають закону і ніякий закон людський не дає їм вказівку, як це робити. Але сама їхня природа спрямовує їх до того, аби вони зростали та плодоносили.

Це є аналогія для нас, аби глибше розуміти апостольські слова про чесноти, на які «нема закону». Бо не приписи і правила самі собою зрощують та примножують чесноти, хоча закони людські можуть як допомагати, так і перешкоджати в цьому. Любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість природним чином зростають в душі людини, яка звертається щиро до Бога. Як для рослини під дією тепла та світла є природним зростати та приносити плоди, так і для людини є природним мати перелічені чесноти та примножувати їх, коли вона отримує, через звернення до Бога, світло Його благодаті та зігрівається нею.

Тож, дорогі владики, отці, брати і сестри, вшановуючи життєвий подвиг преподобних Іова і Феодосія та інших праведників, які досягали святості навіть в часи примноження зовнішнього беззаконня, знаючи настанову апостольську, що для народження в нас чеснот та їх примноження найперше потрібне наше особисте духовне навернення, потрібна наша відкритість до дії Божої благодаті, яка природно дасть зростання і добрі плоди – будемо все це прагнути втілити в наше життя. І нехай молитовне заступництво святих подвижників та ігуменів Манявських Іова і Феодосія буде з усіма нами. Щоби і серед нас зараз, як це було і в їхньому житті, примножувалися стриманість, лагідність, віра, милосердя, доброта, довготерпіння, мир, радість та любов. Амінь.