У соборне свято преподобних отців Києво-Печерських ми особливо духовно радіємо, що печери преподобного Антонія та святині, які є там, знову відкриті для молитви і поклоніння, – Митрополит Епіфаній

Проповідь Предстоятеля в другу неділю Великого посту та в день пам’яті святителя Григорія Палами і собору усіх преподобних отців Києво-Печерських

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

У другу неділю Великого посту Православна Церква вшановує пам’ять святителя Григорія Палами, архієпископа Фессалонікійського, а також соборно прославляє преподобних отців Києво-Печерських.

Від давнього часу в гірській приморській місцевості на південний схід від Фессалонік – головного міста грецької області Македонія, у найбільш східній третині півострова Халкідіки стали оселятися православні подвижники. Понад тисячоліття тому околиці гори Афон стали місцем, яке і донині зберігає унікальний неперервний досвід аскетичного життя, духовних подвигів та посиленої молитви.

Саме тут духовно формувався і зростав майбутній святитель Фессалонікійський Григорій. Від старців, які все своє життя присвятили Богові, він перейняв досвід молитви, яка неперервно звершується в розумі, досвід священної безмовності, яка зосереджена на спілкуванні з Господом, досвід поєднання аскези з глибинами богопізнання. І потім, вже бувши поставленим на одну з головних кафедр Вселенського Патріархату, Григорій багато потрудився задля довершення і більш глибокого та ясного викладення православного вчення про богопізнання.

Розвинувши судження великих отців попереднього часу, Григорій Палама засвідчив, що у Своїй божественній сутності Творець є не пізнаваним для людини. Але дія Божа, грецькою мовою – енергія, яка також іменується божественною благодаттю – завдяки втіленню Сина Божого та Його викупній жертві може бути пізнана людиною та засвоєна нашою людською природою. Ця дія є не створеною, вона є виявом Божої природи назовні і вона виявляється, зокрема, як божественне світло, яким Христос просяяв на горі Фавор перед Своїми апостолами. Хоча це світло є не створеним, відвічним, але учні Христові бачили його тілесними очима і від цього світла та від спілкування з Сином Божим наповнилися благодаті, про що тут же засвідчив апостол Петро.

Святитель Григорій, спираючись на вчення отців давнього часу, зокрема великих каппадокійців Василія Кесарійського, Григорія Богослова та Григорія Ніського, а також на аскетичний досвід ченців Афону, пояснив, що всякий християнин, коли правдиво молиться, бере участь у таїнствах, практикує аскезу, не лише здатен до істинного богопізнання, як були здатні апостоли на Фаворі, але і покликаний до цього. Адже дія Божа, благодать, таємниче нестворене світло, наповнює усіх подвижників та істинно єднає кожного з Господом.

Вчення святителя Григорія було підтверджене рішеннями трьох великих соборів у Константинополі та складає невід’ємну частину православного християнського богослів’я і заснованої на ньому практики життя. Минулої неділі, святкуючи Торжество Православ’я, ми з вами, дорогі брати і сестри, вже згадували про нерозривний зв’язок між істинною, не пошкодженою єретичними та хибними вченнями вірою і нашим власним спасінням. Бо лише правдива віра веде нас до істинного богопізнання, а це богопізнання – веде до правдивого спілкування з Господом і до благодатного єднання з Ним, що є наріжним каменем нашого спасіння.

Нині, продовжуючи у дні Великого посту наставляти нас, Церква нагадує про святителя Григорія та про його вчення, а через це – про духовні подвиги отців святої Гори Афон. Нагадує про важливість стриманості, внутрішньої безмовності та постійної молитви, про важливість самообмеження, яке вірні практикують заради відсічення пристрастей та подолання спокус. Так Церква показує, що богословські настанови отців – це не просто теоретична наука, якась релігійна філософія, але ці настанови є наріжним каменем відповідної практики, відповідного способу життя. І ті, хто живуть так, хто застосовують істини Євангелія, апостольську віру і настанови святих отців у своєму власному житті, здатні також отримувати благодатне освячення, отримувати просвітлення нествореним світлом Господнім.

Живим та наочним прикладом всього цього для нас є преподобні подвижники Києво-Печерські. Засновник цієї обителі, великий Антоній, як всі ми добре знаємо, здобув засади свого духовного досвіду саме на святій горі Афон. Від досвіду тамтешніх старців, пізніше підсумованого та в богословських термінах викладеного святителем Григорієм Паламою, преподобний Антоній почерпнув знання аскези, безмовності у молитві та богоспілкування. І все це він, за благословенням старців Афону, приніс на гори київські, щоби тут, у печері на схилах Дніпра, покласти початок чернечій обителі, яка в новопросвіченій Христовим вченням Україні-Русі поширила ці духовні знання та цю аскетичну практику.

Як єгиптянин Антоній Великий став засновником чернечого життя, так тезоіменитий йому українець-русич, уродженець Чернігівщини Антоній Печерський став засновником і наставником чернецтва Руси-України. Здобувши знання і досвід серед старців Афону, Антоній передав все це своїм першим учням, які стали збиратися тут навколо нього, шукаючи спасіння. Як зерно, бувши посадженим у добру землю, хоча саме помирає, але дає колос і приносить багатократний плід, так преподобний Антоній, добровільно померши для світу та сховавшись від усього мирського під землю в печеру, дав початок великому плоду, що його принесла та продовжує приносити протягом десяти століть свого буття ця свята Київська Печерська обитель, велика Українська Лавра.

І сьогодні, зібравшись у храмі на честь преподобних Антонія і Феодосія нашої Української Лаври, у другу неділю Великого посту ми урочисто прославляємо пам’ять всіх отців Києво-Печерських як тих, хто у різний спосіб, але однаковою мірою гідно та спасительно втілили у власному житті аскезу, молитву, святу безмовність у спілкуванні з Богом. І нині, торуючи духовний шлях посту, ми особливо звертаємося до них, як до наших наставників у вірі та благочесті, як до наших молитовників та заступників перед Богом, з проханням завжди допомагати нам.

Ми молитовно просимо преподобних отців Печерських стверджувати нас у аскетичних подвигах, підтримувати та примножувати в нас істинну православну віру, не пошкоджену ані давніми єретичними вченнями, ані їхніми новітніми проявами, такими, як неправдиве і криваве вчення про так званий «русскій мір». Те вчення, яке замість братньої любові проповідує братовбивство, замість миру благословляє війну, замість прагнення зберігати єдність Христової Церкви рве цю єдність на догоду правителям самозваної імперії зла.

Нині, у соборне свято преподобних отців Києво-Печерських, ми особливо духовно радіємо тому, що віднедавна печери преподобного Антонія та святині, які є там, знову відкриті для молитви і поклоніння. Поступово, але неухильно і невідступно, наша Церква загалом і братія Української Лаври зокрема роблять все можливе для того, щоби звільнити цю святиню від штучно накинутого на неї ярма «русского міра» та повернути до первісного її призначення. І нехай Господь за молитовним заступництвом Пречистої Діви Марії, Якій навіки присвячене це святе місце, за заступництвом отців Києво-Печерських, допомагає кожному з нас наповнюватися благодаттю, наповнюватися і просвітлюватися нествореним фаворським світлом, зберігати та примножувати істинну християнську православну віру та завдяки цьому досягати спасіння. Амінь.