Вознесіння Христове стає не віддаленням Бога від людей, але навпаки – стверджує єднання земного з небесним, – Митрополит Епіфаній

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в день свята Вознесіння Господнього

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю всіх вас із Вознесінням Господнім. Особливо ж хочу привітати настоятеля та церковну громаду, адже свято це для вас є престольним. Нині ми спільною подячною молитвою до Бога також вшановуємо двадцятиліття від освячення храму.

Цей храм – справді величний і прекрасний. Як ззовні, так і всередині кожен може бачити, з якою любов’ю до Бога, до православної християнської віри, до нашої духовної історії він був збудований. Самим виглядом своїм він є свідченням Божої присутності серед людей, красою спонукаючи до молитви та прославлення Творця.

На сороковий день після воскресіння з мертвих Господь Ісус Христос явився учням Своїм, дав їм настанови та на їхніх очах вознісся на небо, про що ми нині чуємо з читання книги Діянь апостолів. Якщо у попередні дні Він після явлення ставав невидимим для них, а потім знову являвся, то тепер, ствердивши учнів у вірі в воскресіння, Спаситель явно вознісся на небеса, чим позначив завершення Свого земного життя.

Однак те, що Христос вознісся, жодним чином не означає, що Він віддалився від учнів Своїх. Навпаки – Господь з обітницею сказав: «Ось Я з вами по всі дні, до кінця віку» (Мф. 28:20). Звернімо на це увагу: не сказано «у далекому майбутньому прийду до вас» чи «буду з вами в якийсь момент», але «Я з вами по всі дні», тобто щоденно.

Видимо і тілесно Господь вознісся на небо, але Його вознесіння означає не віддалення від людства, а нове та особливе служіння Христа як Спасителя світу та Глави Церкви. Прийнявши у втіленні людську природу, народившись як Син Людський, очистивши та оновивши цю природу через жертовну смерть і славне воскресіння, звільнивши у Собі природу людську від всякого впливу зла і наслідків гріхопадіння, Христос, як Син Божий тілесно возноситься для того, щоби ця природа також таємничо через Нього увійшла в єднання Пресвятої Тройці. Вознесіння Христове стає не віддаленням Бога від людей, але навпаки – стверджує єднання земного з небесним, сотвореного – з нетварним, того, що підвладне часу – із вічним. Довершивши це єднання у Своїй Божественній Особі, Христос, як великий і єдиний Посередник між Богом і людьми, відкриває для людської природи, для всіх нас здатність особливого єднання з Творцем. Саме завдяки тілесному вознесінню Христа учні та апостоли в день П’ятидесятниці стали здатними повнотою природи людської прийняти Духа Святого, наповнитися благодатною силою і відтак створити новозавітну Церкву, як Христове містичне тіло.

Христос вознісся на небо, але, як ми завжди повторюємо під час Божественної літургії, Він посеред нас є і буде. І видимим зовнішнім знаком цієї божественної присутності на землі стали численні прекрасні храми. Своєю архітектурою, своїм зовнішнім виглядом, піднесеними на куполи хрестами, іконами, дзвонами із дзвіниці, кожен храм ніби промовляє до людей: Бог не далеко від вас, Він тут, поруч! Ось дім Його, як дім батьківський з євангельської притчі. Навіть якщо і заблукав ти у спокусах світу цього, далеко пішов від Бога, шукаючи радості в гріхах – ось той дім, де ти можеш, як блудний син, повернутися до Отця Небесного, покаятися, отримати прощення та будеш з радістю прийнятий, як улюблена дитина.

В роки владарювання безбожників більшовиків багато храмів були ними знищені – не просто зачинені для молитви, але знищені фізично. Щоби навіть сам вигляд дому Божого не нагадував людям про Отця Небесного, Який кличне блудних синів розкаятися та повернутися. Але коли владарювання безбожників впало, наш народ, попри важкий матеріальний стан, з великою ревністю по всіх куточках України, а особливо тут, в Галицькому краї, став відновлювати і будувати храми. Такий храм постав і у вашому місті, велично і урочисто засвідчуючи, що попри утиски та гоніння, тут також було збережено православну християнську віру. Віру, яку прийняли прабатьки нашого українського народу через хрещення Київської держави понад тисячоліття тому. І яку було пронесено крізь століття, передаючи як дорогоцінний скарб з роду в рід, від батьків до дітей.

І нині ми, з подячною молитвою зібравшись, аби відсвяткувати Вознесіння Господнє та вшанувати ювілей 20-ліття освячення храму, свідчимо: Христос посеред нас! І є, і буде! Він вознісся у славі на небо, але за обітницею Він перебуває між нами. Перебуває серед тих, хто тут зібраний в ім’я Його. Він подає нам Свої Тіло і Кров, аби ми були Його причасниками, єднаючись не лише у думці, у вірі, у молитві, але у повноті нашої природи. Він надихає нас та благословляє протидіяти злу і примножувати добро. Він спонукає нас любити ближніх, любити наш народ та боротися за добро для нього, бо через любов до ближніх виявляється істинність любові до Бога.

Нині наш народ страждає від російської агресії та вимушений платити дорогу ціну крові своїх дочок і синів за свободу, за гідність, за вільне майбутнє для нинішнього та наступних поколінь. Але ми у цій боротьбі проти зла не самі – Христос з нами і посеред нас! Він Сам постраждав від прислужників зла та був осуджений на ганебну смерть. Але зло не здатне було здолати Бога – Христос воскрес як переможець, смертю подолавши смерть. Темрява має тимчасову силу, але світло Боже неодмінно проганяє її.

Тому ми віримо, що як безбожна радянська тиранія впала, так впаде і ця новітня російська імперія зла. Як Господь допоміг відродити після років державного атеїзму життя церковне, допоміг відновити громади та збудувати храми – так допоможе відродити після утвердження миру і зранену російською агресією Україну.

Тож будемо дякувати Господу за всі благодіяння, які ваша церковна громада, повнота нашої Помісної Церкви і вся Україна отримали завдяки відновленню нашої державної та духовної незалежності. І будемо щиро просити Божої допомоги нашим захисникам, щоби вони перемагали у боротьбі з агресором. Будемо просити також про перемогу над кривавим лжевченням «русского міра», щоби всі православні в Україні назавжди звільнилися від цього духовного ярма. І нехай Господь благословить усіх нас, зміцнює нас у православній християнській віри та допомагає втілювати її в добрих ділах! Амінь.