Слово Предстоятеля на похованні Святійшого Патріарха Філарета
Преосвященні владики, всечесні отці, шановна родина спочилого Святійшого Патріарха Філарета, дорогі брати і сестри!
Щойно ми завершили молитви на поховання нашого спочилого приснопам’ятного старця і наставника, нашого вчителя. Тут, у Володимирському соборі, де він у служінні, в молитві, в проповіді провів понад шість десятиліть, тіло його отримає свій останній земний прихисток. І над цією могилою ми можемо повторити слова Екклезіаста: «Повернувся порох у землю, чим він і був; а дух повернувся до Бога, Який дав його» (Еккл. 12:7). Все це змушує кожного з нас краще усвідомити: скільки би людина не прожила у світі цьому, якою би довгою не була земна дорога – для всіх шлях цей завершується, і завершується так, як сказав Екклезіаст.
Нині завершився довгий земний шлях Святійшого Патріарха Філарета. Тілом він спочиватиме тут, а душа його відійшла до Господа. І наш найголовніший обов’язок, особливо у ці перші сорок днів – щиро молитися, щоби Бог оселив душу спочилого Святійшого владики в оселях праведників, щоби простив йому всі вільні і невільні провини та дарував Йому Своє Небесне Царство.
Ми з розповідей самого Патріарха знаємо, що до віри в Бога його навернула трагедія і навернула любов. Він на фронті ІІ Світової війни втратив батька, якого дуже любив. І ця любов, яка не згасла зі смертю батька, поставила перед майбутнім Патріархом питання: чи зник із буття той, кого він любить? Атеїстична пропаганда казала: зник! А любов заперечувала: ні, він є!
І ось саме з цієї любові, яка допомогла подолати трагедію смерті, народилася глибока і щира віра Патріарха Філарета. В роки засилля войовничого атеїзму український юнак з Донбасу навернувся до Бога та вирішив решту свого життя присвятити служінню Йому і Його Церкві.
Наприкінці життєвого шляху спочилого Патріарха супроводжувало те саме духовне почуття – любов. Саме про любов ми говорили з ним під час наших зустрічей. І тут, у своїх останніх проповідях з амвону, Святійший Патріарх нагадував про цю головну чесноту.
Всі ми, дорогі брати і сестри, чули історію святого апостола Іоана Богослова, який єдиний з усіх учнів Христових дожив до глибокої старості. І ось, наприкінці життя він постійно повторював слова: «Діти, любіть один одного!» Саме це відчуття мали ми, коли слова любові чули з вуст старця-патріарха: він свідчить те саме, що свідчив апостол Іоан.
Підсумовуючи настанови про цю головну чесноту, апостол Павло у своєму Першому посланні до Коринфян каже: «Любов ніколи не минає, хоч i пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне. […] Нині ж перебувають ці три: віра, надія, любов; але більша з них любов» (1 Кор. 13:8,13). Нині ми, відповідаючи на заклик Патріарха, зібралися для того, щоби засвідчити свою любов.
Засвідчити любов до Помісної Церкви, яку всі ми розбудовували разом з Патріархом, за яку ми боремося і яку утверджуємо на славу Божу та заради спасіння людей. Засвідчити любов до рідного українського народу – ту саму жертовну любов, яка надихає протистояти російській імперії зла та іншим різноманітним викликам.
Життя і праця Патріарха завершилися. Але ми разом продовжимо працю над утвердженням церковної єдності всіх православних в Україні навколо Київського престолу. Ми продовжимо викривати криваву ідеологію «русского міра» та всіх, хто явно або приховано служить зараз Московії, зокрема і через руйнування церковної єдності. Ми продовжимо молитву про перемогу правди і справедливий мир для України і віримо, що пророчі слова спочилого Святійшого владики про українську перемогу над агресором – неодмінно здійсняться. Ми продовжимо шанувати численні добрі справи, які звершив протягом свого тривалого життя Святійший Патріарх і молитися за нього.
Коли нещодавно соборні отці бачилися з владикою востаннє у лікарні, він знову говорив про любов. А ще сказав, що в неділю буде у Володимирському соборі. Його стан здоров’я був важким і складно було повірити, що можливе таке швидке поліпшення. Але Патріарх пророчо передбачив те, що сталося нині: він справді у Володимирському соборі. Він зібрав і об’єднав нас в любові та молитві. І нехай ця настанова Патріарха, ця християнська жертовна любов, з якої розпочався і якою завершився земний шлях віри та служіння Святійшого владики, надихають всіх нас!
Царство Небесне, прощення гріхів та вічний спокій нехай подасть Господь душі спочилого Святійшого Патріарха Філарета! Світлою і вічною нехай буде його пам’ять! Амінь.
