В день особливого вшанування Хреста Господнього ми свідчимо віру в перемогу над злом, яку дає Бог, – Митрополит Епіфаній
Проповідь Предстоятеля на свято Воздвиження Чесного й Животворчого Хреста Господнього
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Сьогодні з нагоди свята Воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього я радий знову відвідати тернопільський край, відвідати ваше чудове місто, піднести нашу спільну молитву в цьому кафедральному соборі на честь рівноапостольних Костянтина і Олени, який успішно зростає і розбудовується.
Свято, яке ми нині вшановуємо, нагадує нам не лише про історичні події, коли Хрест Господній був віднайдений святою Оленою, матір’ю імператора Костянтина, та був пошанований великим зібранням вірних, над якими патріарх воздвигав святиню, а всі люди виголошували: «Господи, помилуй!» В пам’ять про цей історичний момент ми маємо богослужбовий чин воздвиження Хреста, який образно відтворює давню подію, роблячи нас ніби її безпосередніми учасниками.
Але окрім вшанування давньої події віднайдення святині сьогодні ми в першу чергу святково вшановуємо Хрест Господній як видимий образ і нагадування про жертву нашого Спасителя. Адже значення Хреста не в ньому самому, не в його матеріалі чи формі, але в тому, що на хресному древі добровільно прийняв за нас жертовну смерть Син Божий. І через вшановування образу Хреста, через поклоніння Чесному древу, ми вшановуємо саме цей жертовний спасительний подвиг Господа нашого Ісуса Христа.
Прийнявши добровільно ганебну і болючу страту на Хресті, Спаситель звершив наше викуплення. За наші гріхи ми заслуговуємо покарання, але Христос, взявши на Себе гріхи світу, Своєю жертовною смертю дає нам звільнення від цього покарання. Однак дає це звільнення не просто так, не безумовно і для будь-кого, але дає для тих, хто приймає цей Його дар любові.
Спаситель закликає кожну людину взяти хрест свій. Але не просто взяти його – Господь закликає, взявши хрест, йти за Ним, за нашим Спасителем. Бо «взяти хрест свій» означає за прикладом Спасителя у нашому власному житті виявляти жертовну любов до Бога і до ближніх. Виявляти жертовну любов діяльно, аж до найглибшої міри, як виявив Її Сам Христос, віддавши заради нас Своє життя. Так Син Божий здійснив волю Отця Небесного та відкрив для нас шлях до спасіння і вічного життя. І такий шлях спасіння Він показує для нас та допомагає нам пройти його.
Тому нині, коли ми з нагоди вшанування Воздвиження чесного Хреста Господнього звершуємо особливе поклоніння його образу, ми водночас нагадуємо собі всі ці істини.
Через смирення, виявлене на Хресті, Спаситель від небесної слави, яку Він має як Син Божий, сходить душею аж до пекла, коли помирає, як Син Людський. Тому і ми, коли звершуємо чин Воздвиження, то хрест від найвищої точки піднесення опускаємо низько, схиляючись до землі. Але потім ми знову підносимо хрест на висоту, бо Господь не залишися у пеклі, але воскрес з мертвих і вознісся на небеса, отримавши перемогу і ще більшу славу.
Хрест ми воздвигаємо, осіняючи ним всі сторони світу, тим самим показуючи, що не для якоїсь частини людей, не для одного народу чи краю Христос приніс спасіння, але для всіх. Хресною жертвою, смертю і воскресінням Своїми Господь оновив весь світ, все творіння і дає шлях до спасіння кожній людині, яка готова почути Його заклик, взяти власний хрест і піти за Сином Божим.
Хрест є образ і нагадування нам про страту і смерть Спасителя. Але шануємо ми хрест не як просте знаряддя смерті, але як знамення і знак Божої перемоги над гріхом, над злом і над смертю. Тому, коли ми в ці дні звершуємо поклоніння Хресту Господньому, ми водночас виголошуємо і прославлення Його спасительному воскресінню з мертвих.
Дорогі брати і сестри! Все це має для нас не лише значення загальних духовних роздумів та настанов, але також повинно допомагати нам у час цієї страшної війни. Ми бачимо навколо себе ті руйнування, страждання і ту смерть, які щодня російська імперія зла несе нашому народу. Але знаючи, що Христос переміг смерть, бачачи перед духовними очима нашими Хрест Господній, як знак і знамено цієї перемоги, ми повинні надихатися вірою в цю перемогу.
Син Божий був несправедливо осуджений, страждав на хресті і помер. Але через Свою жертовну смерть Він переміг зло і дарував нам життя вічне. Україна теж зазнає несправедливого нападу від російських агресорів, вона страждає, життя багатьох наших братів і сестер забрала ця війна. Але ми віримо, що Україна воскресне для нового життя, ствердить свою свободу і незалежність, а російська імперія зла буде уражена так, як Син Божий уразив пекло і зруйнував його силу. І також ми віримо, що всі, хто загинув за волю і незалежність України, всі мирні мешканці та діти, чиє життя обірвали російські агресори – всі вони не зникли з буття, душею вони живі. А в час завершення історії всі вони, завдяки хресній жертві Сина Божого, воскреснуть з мертвих і отримають від Бога належну нагороду.
І сьогодні тут, в цьому кафедральному соборі, коли ми молимося в день особливого вшанування Хреста Господнього, ми свідчимо віру в цю перемогу над злом, яку дає Бог. Ми не знаємо, коли саме і як станеться поразка зла, але ми віримо, що Бог допоможе нашому народу, який бореться за правду і за свободу, захистити себе і захистити краще майбутнє для нових поколінь.
У давній час імператор Костянтин, який ще був язичником, але вже схилявся серцем своїм до віри в істинного Бога, перед вирішальною битвою побачив у видінні знак Хреста і почув слова: «Цим переможеш!». Тому імператор наказав побачений знак зобразити на своїх знаменах і з вірою в Божу допомогу дійсно переміг. Нині наше військо теж у своїй справедливій боротьбі використовує у символіці саме знак хреста. Тому, покладаючись на допомогу Божу, ми теж віримо, що завдяки Господній милості ми досягнемо перемоги. І нехай згинуть від знамення Хреста Христового всі сили ворожі! Амінь.
