Відбулося наречення архімандрита Онуфрія (Ляди) на єпископа Дубенського

У Володимирському патріаршому кафедральному соборі столиці 30 квітня 2026 року відбулося наречення архімандрита Онуфрія (Ляди) на єпископа Дубенського, вікарія Рівненської єпархії, якого було обрано на засіданні Священного Синоду.

Обраний на архієрейське служіння архімандрит Онуфрій звернувся до Блаженнійшого владики, присутніх архієреїв, духовенства та мирян зі ставленицьким словом:

«Ваше Блаженство! Дорогі архіпастирі і пастирі! Брати і сестри у Христі Воскреслому!

Щойно перед цим молебнем при нареченні я сказав слова «Дякую, приймаю і нічого всупереч не говорю!». Вони були виголошені мною з великою слізною бентежністю та сум’яттям, які відвідали мене у цей відповідальний час мого життя. І зараз я, зібравшись зі своїми силами, хочу промовити до вас слово, яке б могло висловити стан моєї душі.

Від часу мого обрання, і аж до сьогоднішнього наречення, я роздумував над обставинами мого майбутнього служіння. У мене був час, чимало днів, для того, щоб підготуватися до цього високого служіння і стати тут перед вами з благим наміром та твердою думкою. Проте мене не покидають бентежні думки, яким буде моє архіпастирське служіння. І знову ж таки приймаю зі страхом і трепетом, бо усвідомлюю всю висоту  сану, до якого викликаюсь, і в який зодягаюсь.

Висота святительського звання є висотою небесною. Той хто зодягнений званням архіпастиря душ, як зазначає святий Григорій Богослов, є істини предстоятель, який з Ангелами стоїть, і з Архангелами славословить, возсилаючи на горній вівтар жертви та разом з Христом священнодіє. Від такого вимагається, щоб він мав небесну світлість душі за заповіддю Спасителя: «бути світлом для світу» (Мф. 5: 14), а за словом Апостола: «взірцем для вірних у слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі, в чистоті» (1 Тим. 4: 12). Такий має виплекати в собі міцну волю, щоб міг пасти паству Божу «не примусово, а охоче і Боговгодно» (1 Пет. 5: 2).

Я сьогодні стоячи перед вами, дорогі архіпастирі, усвідомлюю, що великою для мене є небезпека, хоча б на мить втратити дари цього великого покликання, бо той хто зазіхає на таку висоту, не може себе уявити вже достойним, а потребує духовної підтримки та молитви. Мене ж у ці хвилини нехай не манять ті великі переваги і честь єпископського сану, а вводять мене в страх і трепет слова Духу Божого: «Від усякого, кому дано багато, багато і вимагається, і кому багато довірено, з того більше і спитають» (Лк. 12: 48).

Моє обрання було звершене в дні Великого посту, а наречення і хіротонія здійснюються в дні Світлого Воскресіння Христового, особливо в день пам’яті святого священномученика Макарія, митрополита Київського, який став окрасою для архієрейського служіння. Своїми мощами він спочиває тут поряд і нагадує нам міцним посохом Христовим, наскільки ж відповідальним є архієрейське служіння аж до високого самовідречення, ба навіть при потребі і такого подвигу, щоб: «душу свою покласти за овець» (Ін. 10: 11).

Я із молодих років по-християнськи вихований у віруючій сім’ї, при місцевому храмі і його настоятелю на Львівщині, духовно підтриманий наставниками та викладачами Львівської православної богословської академії. Прийняв чернечий постриг з рук митрополита Рівненського і Острозького Іларіона у Свято-Георгіївському монастирі на Козацьких могилах. Я отримав монаше ім’я на честь преподобного Онуфрія Великого, якого з прадавніх часів шанували в Україні, і особливо український гетьман Іван Мазепа. Здобувши досвід священнослужіння, був призначений намісником Свято-Воскресенського Гурбинського монастиря, в якому несу подвиг до цього дня разом з братами по служінню. Підбадьорений духом християнської покори, готовий йти, з глибоким смиренням на вказане мені високе служіння у святій Православній Церкві України. Як сказано, несподівано із моїх рук – землероба, сівача ниви, на якій я працюю в монастирі до цього часу, забирається орало і серп, і замінюються нині архієрейським посохом.

У ці хвилини одне мене підбадьорює – це те, що я не сам один викликаюсь на майбутнє архієрейське служіння. Мене викликаєте Ви, Ваше Блаженство, ви дорогі архіпастирі, та свята Помісна Православна Церква Україна, бути помічником для його Високопреосвященства митрополита Рівненського і Острозького Іларіона. Хто ж тоді я, і чи можу я перечити вашій волі та волі Самого Бога?

Всю надію свою покладаю на Того, Який посередині семи світильників стоїть і живе на віки віків (Одкр. 1: 13, 18) на Господа нашого Ісуса Христа. Його ж Божественна благодать немудрих мудрими являє, і немічних сильними робить. Віддаю я і себе Його Божественному проводу, і на Його допомогу уповаю і так нехай буде по всі дні життя мого.

Ваше Блаженство! Преосвященні архіпастирі! Ви, які покликали мене на таке високе служіння, будьте мені наставниками і щирими молитвениками за мене. Нехай вчинить наді мною за вашими молитвами і  покладанням святительських ваших рук Дух Святий вогненні язики, і благодать дарів Святого Духа зможе мене зробити більш просвіченим та пильним для праці у винограднику Христовому. Амінь!».

Завершився чин наречення уставним многоліттям.

Пресслужба Київської Митрополії
Української Православної Церкви (ПЦУ)