У єдності та правді – сила народу! Роздуми Предстоятеля у 4-ті роковини повномасштабного вторгнення РФ в Україну

Роздуми Предстоятеля Православної Церкви України у 12-ту річницю від початку російської агресії та у 4-ті роковини повномасштабного вторгнення РФ в Україну

Сьогодні кожен з нас пригадує той страшний ранок 24 лютого 2022 року, коли тишу і сон мирних українських міст розірвали вибухи російських обстрілів. Через наші кордони в бік Києва посунула чорна навала окупантів. Їхня мета полягала в тому, щоби за короткий час покласти край незалежній Україні. Щоби «остаточно вирішити українське питання», як відверто і цинічно заявив кремлівський тиран у ті дні в публічному коментарі для своєї державної агенції.

Але війна Росії проти України розпочалася не чотири роки тому – того страшного лютневого ранку вона лише перейшла у нову, повномасштабну фазу. Відкрите збройне вторгнення в Україну армія РФ розпочала у лютому 2014 року, дванадцять років тому окупувавши Крим – відразу після усвідомлення кремлівськими правителями поразки проросійського режиму Януковича.

Але і ця точка відліку агресії Кремля проти України не є остаточною. Бо до окупації Криму, до агресії на Донбасі, до повномасштабного нападу з метою «захопити Київ за три дні», Росія фактично відразу після колапсу СРСР безперервно і послідовно прагнула відновити свою попередню імперську могутність та свій вплив. Вторгнення у лютому 2022 року, «марш на Київ» – це був не початок війни, але лише її нова, відкрито-безсоромна фаза. Усвідомивши, що методами політичних маніпуляцій та економічного шантажу, таємними змовами на міжнародній арені Росія не здатна повернути Україну під своє імперське ярмо, у Кремлі вирішили зламати нас, залякавши війною.

Але ми не злякалися. Ми не зламалися і не здалися.

Бо усвідомлюємо – наша боротьба проти російської імперії зла має для України, для сьогодення і майбутнього українського народу екзистенційний характер. Йдеться не про той чи інший політичний устрій, нашу належність до союзів держав, тощо – йдеться про саме існування України, саме існування нашої унікальної національної, культурної, духовної ідентичності.

За дванадцять років війни та особливо за чотири роки повномасштабної агресії Росія більш ніж чітко та ясно показала своє справжнє прагнення: цілковито викорінити та винищити в Україні все українське. Саме таку програму окупанти реалізують на тимчасово захоплених ними землях Криму, Донбасу, Приазов’я. Заборона української мови та історії, гоніння на українські релігійні громади, терор та репресії, посилений процес русифікації – все це реалії, в яких живуть українці під ярмом окупантів. І це той план, який РФ має для всієї України.

Бо мета Кремля – не просто контроль над якимись територіями чи укладання якихось нових міжнародних угод. Мета, ясно і чітко позначена ще у 2000-му році, у перші дні правління кремлівського диктатора – відновлення імперії. Відновлення пост-ялтинського світу, поділеного на сфери впливу, де Росія та Кремль і їхній вождь-тиран мали би відігравати роль гегемона. Відновлення контролю не лише на пострадянському просторі, але і у Європі та поза її межами.

Без підкорення України реалізувати ці наміри неможливо. Саме тому від початку правитель Росії поставив це основною метою своєї діяльності: знищення незалежної та суверенної української держави, як головної перешкоди своїм імперським амбіціям.

Протиставити цим намірам ми можемо нашу жертовну любов до України, нашу свободолюбність, наше знання трагічних уроків минулого та бажання не дати російській імперії зла знову панувати над нами так, як вона панувала понад три століття до цього. Наша згуртованість та свідомість обов’язку перед героїчними предками та перед наступними поколіннями, яким ми повинні передати вільну і мирну Україну, спонукають нас, попри все, продовжувати боротьбу.

І ми віримо, що з Божою допомогою, маючи підтримку людей доброї волі, демократичних народів та країн світу, ми вистоїмо у боротьбі та досягнемо своєї мети. В єдності – наша сила. В любові та взаємній підтримці.

Цієї зими кремлівська тиранія цинічно прагнула вбити нас холодом і темрявою. Не ховаючись вже за брехливою риторикою «спеціальної операції», ця імперія зла відкрито оголосила «священну війну» кожному в Україні, хто досі не зламався і не підкорився. Вони вірили, що холод і темрява злякають нас і примусять здатися. Як вірили чотири роки тому, що ми злякаємося і здамося, почуши вибухи російських ракет і побачивши на наших дорогах їхні танки.

Зло не здатне зрозуміти, в чому сила любові та добра. Ті, хто живуть в брехні, не здатні усвідомити, як діє та перемагає правда. Ті, хто покладаються на гроші та зброю, не можуть зрозуміти сили жертовності та безкорисності. Але ми, український народ, знаємо силу правди, жертовної любові до рідного дому та до ближніх. В цьому наша непохитна могутність та моральна перевага над імперією зла і над усіма її найманцями.

Ніхто не знає, скільки часу ще триватиме російська агресія. Але від самого початку, від лютого 2014 року, ми віримо та знаємо: на нашому боці, на боці України – правда. А там де правда – там Бог. А де Бог – там перемога.

Імперія зла – впаде. Кремлівський колос має глиняні ноги і неодмінно розсиплеться. Але для цього нам слід залишатися духовно тверезими, згуртованими, підтримувати одне одного та попри все рухатися до спільної мети: мирної, соборної, вільної європейської України.

Сьогодні – Національний день молитви. Різними мовами та в різних релігійних традиціях, але в єдності прагнень миру і перемоги правди підносяться нині молитви до Всевишнього за наших захисників, за жертв російської агресії, за викрадених українських дітей та їхнє повернення додому, за наших полонених, за тих, хто страждає під кремлівською окупацією. І ми віримо, що ці мільйони молитов будуть почуті. Господь допоміг нам вистояти – вірмо, що Він допоможе нам перемогти імперію зла та благословить миром!

Тож, з Богом і в єдності – до перемоги!

Епіфаній,

Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Православної Церкви України

24 лютого 2026 р.
Нескорений Київ